У проєкті нового Цивільного кодексу України передбачено запровадження окремої правової норми — права на інформаційний спокій. Його пропонують закріпити у статті 337. Ініціатива покликана врегулювати питання робочих і службових комунікацій у неробочий час та встановити баланс між професійними обов’язками і правом людини на відпочинок та приватність.
Згідно з текстом проєкту, фізична особа матиме право не брати участі в робочих, службових, професійних чи інших пов’язаних із діяльністю комунікаціях у неробочий час, у вихідні та святкові дні, під час відпустки або поза межами часу, визначеного договором. Фактично йдеться про можливість ігнорувати дзвінки, повідомлення, електронні листи та інші запити, що надходять від роботодавця чи колег поза встановленим графіком.
Ключовим положенням є те, що реалізація цього права не може бути підставою для дисциплінарної чи іншої відповідальності, погіршення умов праці, зменшення заробітної плати, позбавлення премій або застосування будь-яких негативних наслідків для працівника. Таким чином, пропонована норма має гарантувати, що відмова відповідати на робочі повідомлення у неробочий час не стане підставою для тиску чи прихованих санкцій.
Водночас документ містить винятки. Право на інформаційний спокій може бути обмежене у випадках виникнення загрози національній безпеці або громадському порядку, необхідності охорони здоров’я, запобігання аваріям чи ризику заподіяння шкоди життю інших осіб. Це означає, що в умовах надзвичайних ситуацій, зокрема під час воєнного стану, можливість оперативного зв’язку з працівником може бути виправданою. Окрім того, норма може не застосовуватися, якщо інше прямо передбачено договором, що залишає сторонам певну свободу врегулювання деталей співпраці.
Експерти звертають увагу, що запропоноване право не виникає у правовому вакуумі. Чинне законодавство вже містить положення, які опосередковано стосуються захисту приватного життя. Зокрема, стаття 301 Цивільного кодексу України визначає, що фізична особа самостійно вирішує питання свого особистого життя та можливість ознайомлення з ним інших осіб. Розголошення обставин особистого життя без згоди допускається лише за наявності ознак правопорушення, підтвердженого судом. Проте ці норми здебільшого стосуються приватної сфери, а не безпосередньо трудових відносин.
Окремі елементи права на відключення вже існують і в трудовому законодавстві. З 2021 року у Кодексі законів про працю передбачено поняття періоду відключення для дистанційних працівників. У цей період працівник має право переривати зв’язок із роботодавцем без порушення умов трудового договору чи трудової дисципліни. Період відключення визначається у договорі про дистанційну роботу і застосовується лише до цієї форми зайнятості. Натомість нова норма в Цивільному кодексі потенційно поширюватиметься значно ширше — на всі категорії фізичних осіб, незалежно від формату роботи.
Актуальність питання зросла в умовах цифровізації та війни. Масове використання месенджерів, корпоративних чатів і електронної пошти фактично стерло межу між робочим і особистим часом. Багато працівників перебувають у постійному режимі доступності, що призводить до емоційного виснаження, професійного вигорання та зниження продуктивності. Водночас воєнний стан, мобілізаційні процеси, ризики для енергетичної інфраструктури та безпекові виклики формують підвищені вимоги до оперативності реагування у низці сфер.
Саме тому запропонована норма намагається встановити баланс між правом на відпочинок і суспільними інтересами. З одного боку, вона закріплює право людини не бути постійно включеною у професійні процеси. З іншого — залишає можливість для обґрунтованих обмежень у критичних ситуаціях. Остаточна редакція статті та механізми її застосування можуть стати предметом активних дискусій серед юристів, роботодавців і профспілок.
Запровадження права на інформаційний спокій може мати і економічні наслідки. Чітке регулювання меж комунікації здатне підвищити прозорість трудових відносин, зменшити конфлікти та судові спори, а також сприяти формуванню нової культури управління персоналом. Водночас бізнес може ініціювати уточнення щодо галузей, де оперативний зв’язок є критично важливим.
Чи стане право на інформаційний спокій дієвим інструментом захисту працівників, залежатиме від практики його застосування та готовності сторін трудових відносин дотримуватися нових стандартів. Проте сама поява такої норми у проєкті Цивільного кодексу свідчить про прагнення законодавця адаптувати правову систему до реалій цифрової економіки та тривалого воєнного часу.
