Київська школа економіки оголосила про завершення збору $40 мільйонів на створення нового кампусу в Києві. За повідомленням пресслужби вишу, це найбільший інфраструктурний проєкт у сфері приватної освіти України, реалізований виключно коштом приватних та інституційних донорів без залучення бюджетних грошей. Для української освіти це важлива подія не лише через суму збору, а й через сам підхід: університетська інфраструктура розвивається в умовах війни, спираючись на довіру донорів, партнерів і спільноти, а не на державне фінансування.
Новий кампус KSE має стати не просто набором аудиторій, житла й адміністративних приміщень. Йдеться про спробу створити сучасне університетське середовище, яке відповідає одразу кільком викликам: конкуренції за талановитих студентів, поверненню молоді з-за кордону, підтримці дітей військових і внутрішньо переміщених осіб, безпековим умовам воєнного часу та потребі Києва у відкритих освітніх просторах. Університети сьогодні дедалі більше змагаються не лише програмами й викладачами, а й середовищем, у якому студент живе, навчається, спілкується і формує професійні зв’язки.
Частину зібраних коштів спрямували на створення першого в Україні власного студентського колівінгу за американською моделлю. Новий простір на Оболонській набережній має площу понад 1000 квадратних метрів, розрахований на 100 місць і містить 858 квадратних метрів навчальних аудиторій. Це означає, що житлова функція тут поєднується з освітньою: студент не просто мешкає поруч із університетом, а перебуває в середовищі, де навчання, комунікація, робота над проєктами й повсякденне життя взаємопов’язані.
KSE стала першим українським університетом, який офіційно інтегрував формат колівінгу у свою структуру. На відміну від традиційних гуртожитків, такий простір не зводиться до ліжко-місць і базової побутової інфраструктури. Колівінг передбачає поєднання приватних зон для відпочинку зі спільними просторами: коворкінгами, кухнями, зонами для навчання, неформального спілкування і командної роботи. Для сучасної освіти це принципово, адже значна частина університетського досвіду формується не лише на лекціях, а й у щоденній взаємодії між студентами.
Українська система студентського житла довго асоціювалася переважно з радянською моделлю гуртожитків: мінімальний комфорт, спільні коридори, застарілі комунікації, обмежений простір для навчання й відсутність цілісної освітньої філософії. Колівінг, який запускає KSE, пропонує іншу логіку. Він має бути не просто дешевим або доступним житлом, а частиною університетської екосистеми. Таке середовище може допомагати студентам швидше адаптуватися, створювати команди, працювати над стартапами, дослідженнями, громадськими ініціативами й професійними проєктами.
Першими мешканцями нового простору стануть 50 учасників програми Come Back Home — студенти, які повертаються в Україну з-за кордону, — та ще 50 студентів із різних міст України, зокрема діти військових і внутрішньо переміщені особи. Це дуже важливий акцент, бо повномасштабна війна суттєво змінила українську студентську мобільність. Частина молоді виїхала за кордон, частина втратила домівки, частина навчається в умовах постійної невизначеності, а для дітей військових питання підтримки й доступу до якісної освіти має особливе значення.
Програма Come Back Home у цьому контексті є не лише освітньою ініціативою, а й частиною ширшої стратегії повернення людського капіталу. Україна вже зараз конкурує за своїх студентів із європейськими та американськими університетами. Якщо молоді люди після виїзду за кордон не бачитимуть в Україні якісних умов для навчання, розвитку й безпечного життя, частина з них може не повернутися. Тому інвестиції в кампуси, житло, дослідницькі простори й сучасну університетську культуру — це фактично інвестиції в майбутню економіку країни.
Будівля колівінгу адаптована до реалій війни: вона має автономне тепло- та електропостачання, а також безпечні зони. Це вже новий стандарт української інфраструктури. Освітні заклади більше не можуть планувати простори так, ніби війни не існує. Відключення світла, ракетні атаки, повітряні тривоги, потреба в укриттях і автономності стали частиною архітектурного й управлінського мислення. Якщо університет хоче забезпечити безперервність навчання, він має враховувати не лише аудиторії та інтернет, а й енергетичну стійкість, тепло, безпеку і здатність працювати в кризових умовах.
Новий кампус KSE на Оболоні складатиметься з двох частин. Основна територія біля парку «Наталка» має стати комплексом, де впроваджуватиметься концепція Art & Science. Там планують поєднувати наукову діяльність із рекреацією: гольфом, йогою, відкритим кінотеатром та бібліотекою. Важливо, що простір буде відкритим не лише для студентів, а й для київської громади. Такий підхід змінює уявлення про університет як закриту інституцію. Кампус може стати частиною міста, а не окремим світом за парканом.
Для Оболоні це може мати значний міський ефект. Район уже має сильну рекреаційну складову завдяки набережній, парку «Наталка» та близькості до води. Поява освітнього кампусу поруч із такими просторами може створити нову точку тяжіння: для студентів, викладачів, дослідників, мешканців району, культурних подій і публічних лекцій. Якщо кампус справді буде відкритим для громади, він може працювати не лише як університетська інфраструктура, а як новий міський простір знань, відпочинку й комунікації.
Друга частина кампусу — навчально-житловий блок на набережній із колівінгами та аудиторіями. Така структура дозволяє поєднати академічне життя з повсякденним, але також ставить перед університетом високі вимоги до управління. Колівінг потребує не лише якісного ремонту, а й правил співжиття, безпеки, підтримки студентів, доступності, психологічного комфорту, інклюзії та прозорого відбору мешканців. Якщо ці процеси будуть вибудувані добре, модель може стати прикладом для інших українських університетів.
Наразі більша частина навчального процесу відбувається в основному кампусі KSE — будівлі Dragon Capital на вулиці Шпака в Києві. Розширення на Оболонь фактично означає новий етап розвитку інституції. KSE давно позиціонує себе як університет, що працює на перетині економіки, державного управління, аналітики, технологій і суспільних змін. Новий кампус може посилити цю роль, якщо стане не просто нерухомістю, а платформою для досліджень, дискусій, міжнародних програм і підготовки фахівців, потрібних для відбудови України.
Фінансування проєкту приватними та інституційними донорами без бюджетних грошей також має окреме політичне й економічне значення. Українська держава під час війни спрямовує величезні ресурси на оборону, соціальні потреби, відновлення критичної інфраструктури й підтримку постраждалих громад. У таких умовах розвиток приватної освітньої інфраструктури за донорські кошти показує, що не всі стратегічні проєкти мають чекати державного фінансування. Бізнес, благодійники, міжнародні партнери й випускники можуть створювати інституції, які працюватимуть на країну довгостроково.
Водночас такий масштабний проєкт підвищує очікування до самої KSE. Якщо університет збирає $40 мільйонів і заявляє про найбільший інфраструктурний проєкт у сфері приватної освіти, суспільство очікуватиме прозорості, ефективності й реального впливу. Важливо, щоб новий кампус не став лише красивою вітриною, а справді посилив доступ до якісної освіти, підтримав студентів із вразливих груп, допоміг повернути молодь в Україну та створив середовище, яке відповідатиме заявленим цінностям.
Для української освіти приклад KSE може стати важливим сигналом. Університет майбутнього — це вже не лише аудиторії, кафедри й розклад. Це середовище, де є житло, безпека, дослідження, культура, спорт, відпочинок, міжнародні зв’язки, відкритість до міста й підтримка студентської спільноти. Якщо українські виші хочуть конкурувати за молодь, вони мають думати не тільки про дипломи, а й про якість життя студентів. Саме це давно є стандартом у провідних університетах світу, і саме до цього поступово має рухатися Україна.
Особливо важливо, що новий кампус створюється під час війни, а не після її завершення. Це демонструє віру в майбутнє країни вже зараз. Інфраструктурні освітні проєкти мають довгий горизонт: їх будують не на один рік, а на десятиліття. Тому рішення інвестувати в кампус у Києві означає ставку на те, що Україна не лише вистоїть, а й потребуватиме нових фахівців, управлінців, економістів, аналітиків, підприємців і лідерів для післявоєнного розвитку. Це не символічний жест, а практична підготовка до відбудови.
У підсумку збір $40 мільйонів на новий кампус KSE є подією, яка виходить за межі одного університету. Вона показує, що українська приватна освіта здатна залучати великі ресурси, створювати сучасну інфраструктуру й відповідати на виклики війни. Колівінг на Оболонській набережній, відкритий простір біля парку «Наталка», концепція Art & Science, підтримка студентів, які повертаються з-за кордону, дітей військових і ВПО — усе це формує нову модель університету, який одночасно навчає, захищає, об’єднує і працює на майбутнє країни.
