У Києві зареєстрували петицію із закликом відмовитися від реалізації проєкту оновлення скверу на Андріївському узвозі, 5, який передбачає створення відкритого культурного простору, але водночас може призвести до зменшення кількості дерев і заміни природного озеленення декоративними рослинами в горщиках. Автор звернення пропонує міській владі та відповідальним установам розробити альтернативну концепцію, що збереже зелену зону, передбачатиме комплексне озеленення території та буде винесена на публічне обговорення.
Суперечка навколо невеликого скверу в історичній частині столиці стала черговим прикладом конфлікту між прагненням створювати нові громадські простори та необхідністю зберігати наявну рослинність. Андріївський узвіз є не лише туристичним маршрутом і місцем проведення культурних подій, а й територією з особливим історичним та архітектурним значенням. Тому будь-які зміни тут викликають підвищену увагу мешканців, активістів і фахівців із захисту культурної спадщини.
У петиції наголошується, що Київ дедалі сильніше відчуває наслідки літньої спеки, а велика кількість твердих поверхонь посилює нагрівання міського середовища. Бетон, камінь і тротуарна плитка накопичують тепло вдень та повільно віддають його ввечері й уночі, через що температура в щільно забудованих районах залишається високою навіть після заходу сонця. Дерева, навпаки, створюють тінь, утримують вологу, зменшують запиленість і допомагають формувати комфортніший мікроклімат. Саме тому автор звернення вважає недоцільним скорочувати кількість зелених насаджень заради майданчика, значна частина якого може бути вкрита твердими матеріалами.
Окреме питання стосується попереднього благоустрою цієї території. Перед початком повномасштабної війни у сквері вже висадили дерева та декоративні туї, поклали тротуарну плитку й облаштували інклюзивні заїзди. Тепер частину виконаних робіт можуть фактично переглянути або замінити новими рішеннями. На думку автора петиції, це може свідчити про непослідовність міського планування та нераціональне використання ресурсів, навіть якщо новий проєкт не фінансуватиметься безпосередньо з бюджету Києва.
Запропонована концепція передбачає перетворення скверу на відкритий культурний простір. Тут планують проводити камерні концерти, виставки, зустрічі колекціонерів, невеликі крафтові ярмарки та «блошині» ринки. Такий формат відповідає образу Андріївського узвозу як місця, пов’язаного з художниками, ремісниками, театром, музикою та вуличною торгівлею предметами мистецтва. Простір має стати майданчиком, який можна швидко адаптувати до різних заходів без капітальної забудови.
У Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ» пояснювали, що капітальне будівництво на території не передбачається. Усі конструкції мають бути збірно-розбірними, а фінансування планує забезпечити меценат. Представники заповідника також заявляли, що міські бюджетні кошти на реалізацію проєкту не витрачатимуть, а дерева під час робіт мають бути збережені. Водночас оприлюднені в публічному просторі оцінки пам’яткоохоронців викликали сумніви щодо того, як саме виглядатиме озеленення після оновлення.
Пам’яткоохоронець Дмитро Перов звертав увагу, що відповідно до представленої концепції з п’яти наявних дерев може залишитися лише одне, а живу рослинність пропонують частково замінити рослинами в контейнерах. Це твердження суперечить запевненням заповідника про збереження дерев і демонструє головну проблему навколо проєкту: громадськість не має єдиного, достатньо чіткого та детального пояснення, що саме буде зроблено на ділянці.
Автор петиції закликає не лише зупинити нинішній варіант проєкту, а й провести відкритий процес підготовки нової концепції. Серед вимог — комплексне озеленення, публічне обговорення майбутнього вигляду скверу та оприлюднення джерел фінансування. Навіть за умови, що роботи оплачує приватний меценат, мешканці мають право знати, хто фінансує зміни в історичному середовищі, якою є вартість робіт, хто відповідатиме за подальше утримання території та на яких умовах простір використовуватимуть для ярмарків або інших подій.
Ситуація також порушує ширше питання про те, що саме в Києві вважають якісним благоустроєм. Протягом багатьох років оновлення міських територій часто асоціювалося із заміною ґрунту, трави й старого покриття на нову плитку, бетонні конструкції та декоративні елементи. Проте в умовах кліматичних змін і тривалих періодів спеки підхід до громадських просторів має змінюватися. Пріоритетом стають затінення, проникні поверхні, збереження дорослих дерев і створення ділянок, які не перегріваються.
Водночас ідею культурного майданчика не обов’язково протиставляти озелененню. Камерні концерти, виставки та ярмарки можуть відбуватися серед дерев, якщо простір спроєктувати з урахуванням їхньої кореневої системи та потреб відвідувачів. Збірно-розбірні конструкції дозволяють уникнути капітального втручання, а мобільні меблі можуть зберегти гнучкість використання території. Тому головним предметом дискусії є не сама поява культурної функції, а баланс між нею, історичним контекстом і природним середовищем.
Петиція дає міській владі та заповіднику можливість усунути суперечності до початку робіт. Для цього необхідно оприлюднити актуальний дендрологічний план, точну кількість дерев, які залишаться на місці, перелік запланованих матеріалів, схему розміщення конструкцій і пояснення щодо подальшого догляду. Публічна презентація могла б показати, чи справді проєкт загрожує зеленим насадженням, або ж побоювання виникли через неповну комунікацію.
Історичний центр Києва потребує не лише привабливих візуалізацій, а й рішень, які витримають перевірку часом. Сквер на Андріївському узвозі може стати зручним культурним простором, але його оновлення не повинно призводити до втрати дерев і посилення перегріву території. Відкрите обговорення, прозоре фінансування та збереження природного озеленення могли б перетворити конфлікт на приклад відповідального міського планування, у якому інтереси культури, громади та довкілля доповнюють одне одного.
