Українського саксофоніста Андрія Бармалія звинуватили в сексуальних домаганнях після інциденту, який, за словами Аліни Галицької, стався ввечері 23 липня біля кінотеатру «Жовтень» у Києві. Дівчина оприлюднила свою версію подій в Instagram, назвавши серед учасників ситуації Бармалія та відеографа Павла Ступака. Пізніше музикант опублікував публічне вибачення, визнавши грубі сексуалізовані висловлювання, недоречну фізичну поведінку та порушення особистих меж.
За словами Галицької, під час зустрічі обидва чоловіки перебували у стані алкогольного сп’яніння. Вона стверджує, що Бармалій і Ступак навалилися на неї всією вагою та закинули руки їй на шию з двох боків. Після цього, як розповіла дівчина, саксофоніст почав голосно вигукувати їй в обличчя сексуалізовані слова й репліки.
Галицька також заявила, що Павло Ступак зробив коментар щодо її грудей і сказав, що вона нібито не має ображатися, оскільки це, за його словами, було правдою. Дівчина наголосила, що чоловіки не давали їй можливості відповісти та висловити незгоду з їхньою поведінкою.
Коли вона все ж зазначила, що такі дії є неетичними й неприйнятними, ситуація, за її словами, загострилася. Галицька стверджує, що після чергової сексуалізованої репліки Андрій Бармалій торкнувся рукою її геніталій. Саме цей епізод став найтяжчою частиною оприлюднених звинувачень.
Розповідь дівчини викликала значний суспільний резонанс. Користувачі соціальних мереж почали вимагати реакції від організацій і культурних проєктів, з якими співпрацював Бармалій. Дискусія швидко вийшла за межі окремого інциденту та знову порушила питання безпеки жінок у публічних просторах, відповідальності відомих людей і ставлення культурних інституцій до сексуалізованої поведінки своїх учасників.
27 липня Андрій Бармалій опублікував відеозвернення, у якому попросив вибачення в Аліни Галицької за свої дії ввечері 23 липня. Музикант підтвердив, що перебував у стані алкогольного сп’яніння, однак окремо наголосив, що алкоголь не може бути виправданням його поведінки.
Бармалій визнав, що дозволив собі грубі сексуалізовані висловлювання та недоречні фізичні дії. За його словами, цим він порушив особисті межі Галицької та поставив її у небезпечну й принизливу ситуацію. Саксофоніст заявив, що усвідомлює неприпустимість свого вчинку та готовий нести за нього відповідальність.
Музикант також зазначив, що не очікує від дівчини прощення або подальшого спілкування. Він повідомив про готовність прийняти рішення свого командування, оскільки нині служить у «Культурних силах». Водночас публічне вибачення не скасовує необхідності дати належну оцінку всім обставинам події та діям інших осіб, яких Галицька згадала у своїй заяві.
На звинувачення відреагувала спільнота Fusion Jams, колишнім резидентом якої був Андрій Бармалій. Її представники повідомили, що раніше вже проводили з музикантом особисті розмови щодо неприйнятної поведінки, зокрема під час заходів. Його також тимчасово відсторонювали від участі у подіях, однак, як визнали у спільноті, цих заходів виявилося недостатньо.
Після оприлюднення історії Аліни Галицької у Fusion Jams заявили, що Андрій Бармалій більше не є частиною спільноти. Крім того, організатори заборонили і Бармалію, і Павлу Ступаку відвідувати майбутні заходи як артистам або гостям.
Реакція Fusion Jams привернула увагу до відповідальності організаторів культурних подій. Заява про те, що проблемна поведінка музиканта обговорювалася раніше, викликала запитання, чи були попередні заходи достатньо рішучими та чи існував у спільноті ефективний механізм захисту від повторних порушень.
Відсторонення учасника лише після публічного скандалу нерідко сприймається як запізніла реакція. Водночас остаточне виключення Бармалія та заборона відвідувати події демонструють готовність спільноти встановити чіткі наслідки для людей, поведінка яких створює небезпеку або дискомфорт для інших учасників.
На ситуацію також відреагували «Культурні сили», у яких служить Андрій Бармалій. У коментарі під дописом Галицької представники організації заявили, що поведінка окремих людей не відображає її цінностей і є абсолютно неприйнятною. Вони пообіцяли, що учасник «Культурних сил» понесе дисциплінарне покарання.
Заява організації є особливо важливою з огляду на те, що «Культурні сили» працюють із військовими та цивільними аудиторіями, представляючи українську культуру в умовах війни. Учасники таких проєктів мають підвищену публічну відповідальність, адже їхня поведінка впливає не лише на особисту репутацію, а й на довіру до всієї ініціативи.
Інцидент біля «Жовтня» показав, що статус музиканта, артиста, військовослужбовця або відомого учасника культурної спільноти не може звільняти людину від відповідальності за порушення чужих кордонів. Сексуалізовані коментарі, небажані дотики та фізичне обмеження свободи не можуть подаватися як жарти, розкуте спілкування чи наслідок вживання алкоголю.
Стан алкогольного сп’яніння може пояснювати обставини поведінки, але не знімає відповідальності. Визнання цього самим Бармалієм стало важливою частиною його звернення. Водночас публічне вибачення є лише першим кроком і не повинно замінювати реальних наслідків, зміни поведінки та процедур, які мають запобігти повторенню подібних ситуацій.
Окремої уваги потребує досвід людини, яка розповіла про домагання. Публічна заява про сексуалізоване насильство часто супроводжується ризиком осуду, недовіри, нападів у соціальних мережах і спроб перекласти відповідальність на постраждалу. Саме тому реакція оточення, організацій та професійної спільноти має бути зосереджена не лише на репутації звинуваченого, а передусім на безпеці людини, яка заявила про порушення своїх меж.
Подібні випадки також показують необхідність чітких правил поведінки на культурних подіях. Організатори мають заздалегідь визначати, які дії є неприйнятними, куди можна звернутися зі скаргою та які наслідки передбачені для порушників. Особистих розмов або тимчасових обмежень може бути недостатньо, якщо проблемна поведінка повторюється.
Важливим є й принцип однакового ставлення незалежно від популярності, професійного авторитету чи особистих зв’язків людини. Культурні середовища нерідко формуються навколо тісних дружніх і професійних контактів, через що свідкам або постраждалим складніше говорити про неприйнятні дії відомих учасників спільноти. Саме інституційні правила повинні зменшувати таку залежність і гарантувати справедливий розгляд повідомлень.
Історія навколо Андрія Бармалія стала прикладом ситуації, коли публічна розповідь спричинила швидку реакцію кількох організацій і змусила самого музиканта визнати порушення. Проте суспільна дискусія не має завершуватися одним вибаченням або виключенням зі спільноти. Вона повинна привести до формування безпечніших правил, за яких сигнали про неприйнятну поведінку не ігноруватимуться до моменту публічного скандалу.
