Жіночі правозахисні організації закликали Верховну Раду відхилити законопроєкт №15294, який передбачає декриміналізацію виробництва та поширення порнографічних матеріалів за участю повнолітніх, а також посилення відповідальності за матеріали сексуального насильства над дітьми. Авторки звернення вважають, що ці два питання не можна об’єднувати в одному законодавчому документі, оскільки вони мають різну правову природу та суспільні наслідки.
Звернення оприлюднив Центр «Розвиток демократії». Станом на момент публікації його підтримали 110 громадських організацій. Підписантки наголошують, що повністю підтримують посилення захисту дітей від сексуальної експлуатації, насильства та створення відповідних матеріалів. Водночас вони виступають проти того, щоб такі зміни використовувалися в одному законопроєкті з декриміналізацією комерційного порнобізнесу для дорослих.
Правозахисниці пропонують винести положення щодо відповідальності за сексуальне насильство й експлуатацію дітей в окремий законопроєкт. На їхню думку, це дозволить парламенту розглянути норми про захист неповнолітніх без прив’язки до суперечливої дискусії про статус виробництва та розповсюдження порнографічного контенту для повнолітніх.
Авторки звернення наголошують, що захист дітей має бути безумовним пріоритетом. Кримінальна відповідальність за створення, зберігання, поширення та продаж матеріалів, які документують сексуальне насильство над неповнолітніми, повинна залишатися жорсткою та однозначною. Водночас, на їхню думку, ці норми не мають ставати аргументом для одночасної зміни державної політики щодо комерційної порнографії.
Головним предметом критики стала декриміналізація діяльності, пов’язаної з виробництвом і розповсюдженням порнографічної продукції за участю дорослих. Правозахисниці вважають, що подібні зміни можуть створити додаткові ризики сексуальної експлуатації, особливо в умовах повномасштабної війни.
У зверненні йдеться про те, що мільйони українців зіткнулися з втратою житла, роботи, стабільного доходу та звичного соціального середовища. Значна кількість людей була змушена залишити свої громади, переїхати до інших регіонів або за кордон. Економічна вразливість, на думку авторок, може змушувати окремих жінок і дівчат погоджуватися на небезпечну або експлуататорську діяльність через відсутність інших джерел заробітку.
Правозахисниці побоюються, що декриміналізація комерційного порнобізнесу без достатніх запобіжників може спростити діяльність посередників, які використовуватимуть складне матеріальне становище людей. Формальна добровільність участі в такій індустрії, на їхню думку, не завжди означає відсутність примусу, економічного тиску або залежності.
Особливо вразливими можуть бути внутрішньо переміщені особи, люди без постійного житла, матері, які самостійно виховують дітей, молоді жінки без стабільної роботи та особи, які постраждали від насильства. Авторки звернення вважають, що держава повинна оцінити можливі наслідки декриміналізації саме з огляду на соціальну ситуацію, спричинену війною.
Окрему увагу правозахисниці звертають на різницю між приватним життям повнолітніх людей і комерційною індустрією. Вони погоджуються, що держава не повинна безпідставно втручатися в особисте життя дорослих, переслідувати людей за приватний обмін інтимними матеріалами за взаємною згодою або використовувати кримінальні норми для тиску.
Водночас авторки звернення стверджують, що захист приватності можна забезпечити без легалізації чи фактичної нормалізації комерційного виробництва порнографії. На їхню думку, парламент може окремо уточнити кримінальне законодавство, щоб не карати повнолітніх за дії, які не мають ознак експлуатації, примусу чи комерційного поширення.
Правозахисниці наголошують, що виробництво контенту на продаж є не лише питанням приватного вибору. Воно передбачає участь платформ, посередників, рекламодавців, платіжних систем і компаній, які отримують прибуток від поширення матеріалів. Саме тому, на їхню думку, держава має право встановлювати обмеження для захисту прав людини та запобігання насильству.
Авторки звернення також вважають, що перед зміною законодавства необхідно розробити механізми протидії торгівлі людьми, примусу до зйомок, шантажу, поширенню матеріалів без згоди та втягненню в індустрію соціально вразливих осіб. Без таких запобіжників декриміналізація може призвести до збільшення кількості зловживань.
Окремою проблемою залишається можливість довести, що людина справді добровільно погодилася на створення та поширення матеріалів. Згода могла бути отримана під тиском, шляхом обману або через матеріальну залежність. Крім того, людина може погодитися на зйомку, але не давати дозволу на подальше поширення відео чи фотографій на інших платформах.
У цифровому середовищі практично неможливо повністю видалити вже оприлюднений контент. Матеріали можуть копіювати, завантажувати на інші ресурси та використовувати для шантажу. Правозахисниці вважають, що законодавство повинно передбачати дієві механізми захисту людей, які втратили контроль над своїми інтимними матеріалами.
Прихильники декриміналізації, зі свого боку, наголошують, що чинні кримінальні норми можуть застосовуватися надто широко. Під ризиком переслідування опиняються не лише організатори порнобізнесу, а й повнолітні люди, які самостійно створюють контент, або користувачі, що зберігають інтимні матеріали без наміру їх продавати чи поширювати.
Також прихильники змін заявляють, що криміналізація не знищує відповідний ринок, а лише переводить його в тінь. У таких умовах люди, які працюють у цій сфері, можуть боятися звертатися до поліції через примус, насильство або шахрайство, оскільки самі ризикують стати фігурантами кримінального провадження.
Верховна Рада вже ухвалила законопроєкт за основу. Це означає, що документ має пройти підготовку до другого читання, під час якої народні депутати можуть подати поправки та змінити окремі положення. Саме на цьому етапі правозахисні організації намагаються домогтися розділення норм.
Одним з авторів законодавчої ініціативи є народний депутат Ярослав Железняк. Представники громадського сектору, які підтримують декриміналізацію, пояснюють необхідність змін тим, що кримінальне право не повинно втручатися у добровільну діяльність повнолітніх людей, якщо вона не містить насильства, примусу, експлуатації неповнолітніх або поширення матеріалів без згоди.
Утім, жіночі організації вважають таке формулювання недостатнім. Вони наголошують, що комерційна індустрія не обмежується індивідуальним вибором людини. У ній існують економічна нерівність, попит, посередництво та ризик використання вразливого становища.
Дискусія навколо законопроєкту фактично охоплює два різні питання. Перше стосується того, чи повинна держава карати повнолітніх людей за добровільне створення інтимних матеріалів. Друге — чи призведе декриміналізація до розширення комерційного ринку та збільшення експлуатації.
Для противників законопроєкту ключовою є загроза того, що під виглядом захисту приватності буде створено сприятливі умови для бізнесу, який заробляє на сексуалізованому контенті. Прихильники змін, навпаки, вважають, що необхідно відокремити злочини, пов’язані з примусом і насильством, від добровільних дій дорослих.
Окремим предметом суперечки стало поєднання декриміналізації з посиленням покарання за матеріали сексуального насильства над дітьми. Правозахисниці побоюються, що депутати, які підтримують захист дітей, будуть змушені одночасно голосувати за норми щодо комерційної порнографії.
На думку авторок звернення, таке об’єднання ускладнює чесну парламентську дискусію. Депутат може підтримувати жорсткіші покарання за експлуатацію неповнолітніх, але не погоджуватися з іншими положеннями документа. Розділення законопроєкту дозволило б розглядати кожне питання окремо.
Правозахисні організації закликають парламент провести додаткові консультації з представницями жіночого руху, фахівцями з протидії торгівлі людьми, юристами, психологами та організаціями, які допомагають постраждалим від сексуального насильства. На їхню думку, рішення не можна ухвалювати лише як технічне уточнення кримінального законодавства.
Оцінювати необхідно не тільки правові, а й соціальні наслідки. Зміна кримінального статусу певної діяльності може вплинути на рекламу, роботу онлайн-платформ, залучення людей до виробництва контенту та ставлення суспільства до відповідного бізнесу.
Авторки звернення не заперечують, що чинні норми потребують перегляду. Вони виступають проти переслідування дорослих за приватну поведінку, однак наполягають, що декриміналізація не повинна поширюватися на організований бізнес без комплексної системи контролю.
Подальша доля законопроєкту залежатиме від рішення профільного комітету та голосування Верховної Ради у другому читанні. Депутати можуть залишити його чинну концепцію, суттєво змінити текст або розділити положення на кілька окремих ініціатив.
Звернення 110 організацій свідчить, що законопроєкт викликав значний спротив частини громадянського суспільства. Його автори та прихильники декриміналізації мають відповісти на питання про захист вразливих людей, контроль за комерційними платформами та запобігання примусу.
Водночас противники змін повинні враховувати ризики збереження надто широкої кримінальної відповідальності. Якщо закон дозволяє переслідувати повнолітніх за добровільну приватну поведінку, він також може ставати інструментом тиску, вибіркового покарання або втручання в особисте життя.
У парламенті мають знайти баланс між захистом приватності, протидією експлуатації та безумовним посиленням відповідальності за злочини проти дітей. Жіночі організації переконані, що першим кроком має стати розділення цих питань і відмова від їх спільного розгляду в одному законопроєкті.
