У своїх мемуарах колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг описує один із найскладніших епізодів під час його керівництва — прохання президента Володимира Зеленського про закриття повітряного простору над Україною у 2022 році і подальшу відмову Альянсу. За словами Столтенберга, цей епізод залишив у нього глибоке емоційне враження: дзвінок з Києва, зроблений в умовах загрози наступу, був “болісним” і дуже тривожним.
Як пише The Times, Столтенберг переказує, що Зеленський звертався з бункера в період, коли ймовірність масштабного наступу російських сил була дуже високою. Президент просив не про введення сухопутних сил НАТО, а про заборону польотів — “закрити небо”, щоб російські літаки, безпілотники та гвинтокрили не мали змоги завдавати ударів по українських містах і військових об’єктах. Як цитує мемуари видання, Зеленський наполягав: якщо Альянс може діяти, він має це зробити, адже в історії НАТО вже були випадки закриття неба.
Столтенберг визнає: прецеденти справді є — Альянс впроваджував заборону польотів над Боснією і Герцеговиною, а також у північному Іраку. Однак випадок України, за його словами, мав принципову відмінність. Головною перешкодою були російські системи протиповітряної оборони, розгорнуті на території Росії й у Білорусі. Щоб безпечно виконувати операції у повітрі, aviaційні підрозділи НАТО мали би знищити ці системи — а це автоматично означало б пряме зіткнення з російськими силами.
“Якщо в повітрі опинився б російський літак чи гвинтокрил і ми збили б його, то це вже була б відкрита війна між НАТО і Росією”, — пише Столтенберг. Він також цитує позицію тодішнього президента США Джо Байдена: ризик ескалації до глобального конфлікту був занадто великим, і світ не мав наражатися на загрозу третьої світової заради закриття неба над Україною.
Столтенберг не приховує морального тягаря ухваленого рішення. Він зізнається, що переживав за тональність і зміст останнього дзвінка від Зеленського і навіть думав, чи не був це його останній контакт із українським лідером. Хоча Столтенберг і вважає, що відмова від введення військ НАТО була виправданою з огляду на ризики, він водночас визнає: допомога Україні у той період була недостатньою і надійшла запізніло.
У своїх мемуарах автор ділиться також думкою про альтернативний сценарій: якби на початку повномасштабного вторгнення Україна отримала значно більше військової підтримки, можливо, наступу в такому масштабі вдалося б запобігти. На думку Столтенберга, сильніша оборонна допомога могла б продемонструвати Москві, що воєнна операція проти озброєної та підготовленої України не мала б шансів на успіх.
