Верховний Суд України визнав незаконним розпорядження Київської обласної військової адміністрації, яким територію Мархалівського лісу було передано державній установі «Національне військове меморіальне кладовище». Про рішення повідомили активісти громадської ініціативи Support Markhalivka, які тривалий час оскаржували дії влади в судах. Суд залишив без задоволення касаційні скарги Київська обласна військова адміністрація та Національне військове меморіальне кладовище і підтвердив рішення попередніх інстанцій, ухвалені Київським окружним адміністративним судом та Шостим апеляційним адміністративним судом. Постанова Верховного Суду від 29 січня набрала законної сили одразу після проголошення та не підлягає оскарженню.
У мотивувальній частині рішення суд наголосив, що чинне законодавство справді передбачає спрощену процедуру виділення земельних ділянок для створення військових меморіальних кладовищ. Однак така процедура не може застосовуватися до земель природно-заповідного фонду. Мархалівський ліс має особливий охоронний статус, адже входить до Смарагдової мережі та перебуває під захистом як українського законодавства, так і міжнародних природоохоронних конвенцій, учасницею яких є Україна. Суд прямо зазначив, що навіть суспільно важлива й морально значуща мета вшанування загиблих військовослужбовців не може досягатися шляхом порушення екологічних норм та міжнародних зобов’язань держави.
Фактично Верховний Суд визнав, що Київська ОВА не мала жодних правових підстав змінювати цільове призначення ділянки площею понад 258 гектарів і передавати її у користування державній установі. Таким чином, ключове управлінське рішення, на підставі якого розпочалися підготовчі роботи, було визнано протиправним у повному обсязі. Це рішення стало логічним продовженням судової лінії, сформованої ще на попередніх етапах розгляду справи.
Паралельно суди раніше скасували й урядову постанову, яка дала старт масштабній вирубці лісу на цій території. Остаточно незаконність цього документа була підтверджена у січні 2025 року. Екологи та фахівці з охорони довкілля неодноразово наголошували, що Мархалівський ліс є вразливою екосистемою, а будь-яке втручання такого масштабу може мати незворотні наслідки. Окремо зверталася увага й на санітарні ризики: за результатами досліджень, рівень ґрунтових вод у більшості свердловин на цій території перевищує допустимі норми для облаштування місць поховання, що робить ділянку непридатною з точки зору безпеки для довкілля та людей.
Попри численні застереження та судові процеси, у 2024 році представники Міністерство у справах ветеранів України та керівництво НВМК публічно заявляли про початок будівельних робіт і плани здійснити перші поховання вже восени. Ці заяви викликали гостру критику з боку екологічної спільноти та місцевих мешканців, які вказували на ігнорування судових рішень і принципу верховенства права. Тепер, після остаточної постанови Верховного Суду, будь-які роботи на території Мархалівського лісу мають бути негайно припинені.
Водночас рішення суду залишає низку відкритих питань, які виходять за межі суто юридичної площини. Йдеться про подальшу долю вже здійснених поховань, якщо такі мали місце, а також про відповідальність посадових осіб, які ухвалювали та реалізовували рішення, визнані судами незаконними. Не менш важливим є і питання пошуку альтернативної ділянки для створення Національного військового меморіального кладовища, яка відповідатиме як суспільному запиту на гідне вшанування загиблих, так і вимогам екологічної безпеки та закону.
Ця справа стала показовою для української правової системи в умовах війни. Верховний Суд фактично підтвердив, що навіть за надзвичайних обставин держава зобов’язана діяти в межах закону і не може жертвувати природоохоронними нормами, прикриваючись суспільною доцільністю. Рішення у справі Мархалівського лісу може стати важливим прецедентом для інших подібних конфліктів між інтересами держави, громадськості та довкілля.
