В Україні зареєстрували три електронні ініціативи, автори яких пропонують суттєво змінити підхід до військового обліку та можливої мобілізації жінок. Серед запропонованих варіантів — поширення військового обов’язку на працездатних жінок без дітей, зрівняння базових правил для чоловіків і жінок та запровадження обов’язкової військової підготовки. Водночас наразі жодна з цих пропозицій не має сили закону і не змінює чинного порядку.
На сьогодні жінки в Україні не підлягають обов’язковій мобілізації на загальних підставах із чоловіками. Вони можуть проходити військову службу добровільно. Окремі категорії жінок, зокрема ті, які мають медичну або фармацевтичну освіту, підлягають військовому обліку, однак сам факт перебування на обліку не означає автоматичного призову до війська.
Перша із зареєстрованих ініціатив передбачає поширення військового обов’язку на працездатних жінок, які не мають дітей. За задумом автора, для жінок із дітьми мають залишитися передбачені законодавством гарантії, а також чинні підстави для відстрочки за станом здоров’я та іншими законними обставинами. Фактично пропонується виділити окрему категорію жінок, які за відсутності визначених законом підстав могли б бути залучені до виконання військового обов’язку.
Друга пропозиція йде значно далі та передбачає фактичне зрівняння основних правил військового обліку і мобілізації для чоловіків та жінок. За таким підходом стать не мала б бути ключовим критерієм під час визначення можливості призову. Натомість повинні враховуватися вік людини, її стан здоров’я, військово-облікова спеціальність, актуальні потреби Збройних сил та інших військових формувань, а також наявність законних підстав для відстрочки.
Третя ініціатива пропонує встановити обов’язковий військовий облік для жінок відповідного віку та передбачити можливість їхнього мобілізаційного призову на рівних із чоловіками умовах. Окремо автор документа пропонує запровадити для жінок систему військової підготовки та навчання. У разі реалізації такого підходу зміни стосувалися б не лише правил обліку, а й самої моделі підготовки населення до оборони держави.
Попри резонансність формулювань, усі три документи поки залишаються лише громадськими ініціативами. Електронна петиція сама по собі не змінює законодавство і не створює нових обов’язків для громадян. Навіть у разі набрання необхідної кількості голосів вона лише стає підставою для офіційного розгляду порушеного питання відповідними органами влади.
Тому повідомлення про те, що в Україні вже нібито запроваджують мобілізацію жінок, не відповідають фактичному стану справ. Для появи такого механізму Верховна Рада мала б ухвалити окремі зміни до законодавства, після чого відповідний закон повинен пройти всі необхідні процедури та набрати чинності.
Водночас поява одразу кількох схожих ініціатив показує, що тема участі жінок у військовому обов’язку дедалі активніше обговорюється в суспільстві. Повномасштабна війна, потреби армії та тривала мобілізація чоловіків закономірно породжують дискусію про те, якою має бути модель розподілу оборонних обов’язків між громадянами.
Прихильники змін можуть апелювати до рівності обов’язків і необхідності ширшого кадрового резерву для Сил оборони. Водночас будь-яка спроба запровадити обов’язкову мобілізацію жінок неминуче вимагатиме відповіді на низку складних питань — від сімейних обставин і догляду за дітьми до медичних критеріїв, військової підготовки та реальних потреб конкретних спеціальностей.
Наразі для українських жінок нічого не змінило: реєстрація трьох електронних документів не означає ані автоматичної постановки всіх жінок на військовий облік, ані початку їхньої мобілізації. Подальша доля цих пропозицій залежатиме від суспільної підтримки, реакції органів влади та, у разі переходу до практичних змін, рішень Верховної Ради.
