Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт №15150 про новий Цивільний кодекс України. За документ проголосували 254 народні депутати. Законопроєкт уже називають однією з найбільш масштабних правових реформ останніх десятиліть, адже він передбачає фактичне перезавантаження системи приватного права в Україні. Водночас документ ще до другого читання викликав гострі дискусії серед юристів, правозахисників та частини народних депутатів.
Новий проєкт став альтернативою попередньому законопроєкту №14394, який раніше спричинив значний суспільний резонанс та хвилю критики. Після цього автори підготували нову редакцію документа, яку й винесли на голосування до парламенту. Тепер законопроєкт очікує етап доопрацювання, внесення поправок та підготовки до другого читання.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, який є одним із авторів проєкту, заявив, що новий Цивільний кодекс став результатом більш ніж семи років роботи великої групи юристів, науковців та експертів з різних регіонів країни. За його словами, у розробці документа брали участь понад 300 спеціалістів, а сам процес був одним із найбільш масштабних у сфері української юридичної реформи.
Стефанчук також наголосив, що робота над другим читанням буде максимально відкритою. Автори обіцяють залучати до обговорення юристів, громадські організації та представників професійної спільноти. У парламенті підкреслюють, що йдеться не про точкові зміни, а про повну рекодифікацію приватного права — фактично створення нового фундаменту для цивільних правовідносин в Україні.
Рекодифікація означає масштабне оновлення та об’єднання норм одразу кількох великих законодавчих актів. Новий документ має замінити або інтегрувати положення чинного Цивільного кодексу, Сімейного кодексу та Закону «Про міжнародне приватне право». Таким чином законодавці прагнуть створити єдиний комплексний акт, який регулюватиме приватноправові відносини у державі.
Автори законопроєкту пояснюють, що чинний Цивільний кодекс уже не повністю відповідає сучасним реаліям. Він був ухвалений ще на початку 2000-х років, а частина його положень базується на правових концепціях, сформованих ще в радянський період. За понад два десятиліття в Україні змінилися економіка, цифрове середовище, сімейні відносини та міжнародні правові стандарти, тому виникла потреба у комплексному оновленні законодавства.
Одним із найбільш обговорюваних нововведень стало визнання національних звичаїв джерелом права. Це означає, що в окремих випадках суди зможуть враховувати традиції та сталі практики суспільства при розгляді цивільних спорів. Автори документа вважають, що така норма дозволить краще враховувати культурні особливості та реальні соціальні відносини.
Ще одне важливе нововведення — принцип заборони суперечливої поведінки. Йдеться про те, що особа не зможе діяти у спосіб, який суперечить її попереднім заявам або поведінці, якщо це порушує права інших. У європейському праві подібний принцип давно використовується для захисту добросовісності у цивільних правовідносинах.
Документ також значно розширює перелік особистих прав фізичних та юридичних осіб. Окрему увагу приділено цифровим активам і правам у цифровому середовищі. Законопроєкт передбачає можливість спадкування цифрових речей — наприклад, електронних акаунтів, цифрового контенту чи інших віртуальних активів, які дедалі більше стають частиною сучасного життя.
Серед нових положень також є норма про спадкування права на репарації. Вона пов’язана з війною та потенційними компенсаціями за завдані збитки. Законопроєкт передбачає, що право вимагати репарації може переходити у спадок, що є особливо актуальним в умовах російської агресії проти України.
Окремий блок змін стосується сімейного права. Документ вводить юридичний режим спільності майна подружжя, а також дозволяє через заповіт розпоряджатися репродуктивним матеріалом. Саме ці положення стали предметом активних дискусій у суспільстві.
Частина депутатів та правозахисників заявила, що окремі норми законопроєкту є суперечливими та не відповідають сучасним стандартам прав людини. Народна депутатка Інна Совсун публічно розкритикувала документ, назвавши деякі запропоновані підходи до сімейних прав «радянським домостроєм». За її словами, частину консервативних норм автори намагаються подати як новітні правові підходи під риторикою «доброзвичайності».
Критику також висловили правозахисні організації, зокрема «КиївПрайд» та «Військові ЛГБТ+». У спільній заяві вони наголосили, що законопроєкт не забезпечує юридичного визнання та належного захисту одностатевих пар. Правозахисники нагадують, що Україна має відповідні зобов’язання перед європейськими інституціями та Європейським судом з прав людини.
На думку критиків, відсутність норм про юридичне визнання одностатевих партнерств може суперечити євроінтеграційному курсу України. Вони наголошують, що питання захисту прав ЛГБТ+ спільноти є частиною ширшого процесу гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами.
Водночас прихильники нового кодексу закликають не робити остаточних висновків до другого читання. Вони зазначають, що документ ще може суттєво змінитися після внесення поправок і громадського обговорення. У парламенті також наголошують, що саме друге читання стане ключовим етапом формування фінальної редакції кодексу.
Експерти зазначають, що ухвалення нового Цивільного кодексу може стати однією з найбільших правових реформ за роки незалежності України. Від його остаточного змісту залежатиме регулювання майнових, сімейних, спадкових та цифрових правовідносин на багато років уперед.
