Пам’ятник із села Котлярка на Житомирщині, який здобув загальноукраїнську відомість завдяки своїй символічній трансформації з образу Володимира Леніна у Тараса Шевченка, став частиною фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні. Про це повідомили в Житомирській обласній державній адміністрації. Монумент, що багато років стояв у центрі села, тепер розглядатимуть не як курйоз чи локальну ініціативу, а як важливий артефакт сучасної історії України та приклад того, як громади переосмислюють нав’язану спадщину.
Історія цього пам’ятника розпочалася задовго до його музейного статусу. У радянські часи він, як і тисячі інших подібних монументів, уособлював державну ідеологію та був частиною обов’язкового символічного ландшафту. Після здобуття Україною незалежності та особливо після початку декомунізаційних процесів питання його подальшої долі постало гостро. У 2017 році за ініціативи сільської ради було ухвалено нестандартне рішення, яке згодом привернуло увагу всієї країни.
Щоб урятувати пам’ятник від демонтажу й водночас адаптувати його до нових історичних і культурних реалій, місцевий художник Володимир Герасимчук власноруч перетворив бетонного Леніна на Тараса Шевченка. Робота була не косметичною, а концептуальною. Майстер змінив форму підборіддя та риси обличчя, надавши їм більшої м’якості й характерних рис, замінив кепку в руці на «Кобзар», а піджак перетворив на пальто. Таким чином радянський вождь отримав нову ідентичність, яка спиралася на українську культурну традицію.
Ця трансформація викликала жваву дискусію. Для одних вона стала прикладом креативного підходу до декомунізації, для інших — компромісом, що дозволив уникнути конфліктів у громаді. У будь-якому разі пам’ятник перестав бути символом радянської влади й набув нового сенсу, пов’язаного з українською літературою, національною пам’яттю та культурною тяглістю. Згодом він перетворився на туристичну цікавинку та предмет дослідження для істориків і культурологів.
У Житомирській ОДА наголосили, що сьогодні цей об’єкт символізує не ідеологію минулого, а здатність українського суспільства переосмислювати нав’язані сенси. На думку представників влади, історія пам’ятника з Котлярки є прикладом того, як громада може самостійно ухвалювати рішення щодо власного простору пам’яті, не руйнуючи, а трансформуючи. Саме ця риса зробила монумент важливим для музейного контексту.
Передача пам’ятника до Національного музею історії України у Другій світовій війні є знаковим кроком. У музейному просторі він перестає бути локальним феноменом і набуває загальнонаціонального значення. Тут його розглядатимуть як матеріальне свідчення процесів очищення пам’яті, які відбуваються в Україні протягом останніх років, а також як приклад культурного спротиву й переосмислення спадщини, нав’язаної колоніальною та радянською політикою.
У музеї підкреслюють, що експонування таких об’єктів дозволяє показати складність і багатошаровість історичних змін. Пам’ятник із Котлярки розповідає не лише про радянське минуле, а й про період після 2014 року, коли українське суспільство активно переглядає власні символи, назви, образи та наративи. Він демонструє, що декомунізація — це не лише знесення, а й осмислення, діалог і пошук нових форм.
В умовах повномасштабної війни Росії проти України тема ідентичності та пам’яті набула ще більшої ваги. Знищення, привласнення й спотворення української культури стали частиною агресивної політики ворога. На цьому тлі будь-які приклади свідомого вибору на користь власної історії та культури сприймаються як елементи спротиву. Пам’ятник, що колись уособлював чужу ідеологію, а згодом був перетворений на символ української культури, органічно вписується в цю логіку.
За словами представників Житомирської ОДА, у музейному просторі цей об’єкт стане важливим свідченням того, як Україна проходить шлях утвердження власної ідентичності. Він говорить про вибір громади, силу культури та здатність суспільства змінювати сенси без фізичного знищення матеріальних слідів минулого. Саме в цьому полягає його унікальність і цінність для національної пам’яті.
Таким чином пам’ятник із Котлярки перетворився з локального об’єкта радянської спадщини на музейний експонат, який фіксує складний і водночас показовий процес переосмислення історії. Його шлях від Леніна до Шевченка і далі — до музею — відображає трансформацію українського суспільства, яке дедалі чіткіше формулює власні цінності та символи в умовах війни та боротьби за майбутнє.
