На сайті Київської міської ради 2 червня зареєстрували петицію з вимогою заборонити використання туристичних наметів, надувних ліжок та великогабаритних матраців на станціях метро під час повітряних тривог. На момент написання новини звернення підтримали понад 100 людей, тоді як для його офіційного розгляду необхідно зібрати 6 тисяч підписів. Ініціатива з’явилася на тлі різкого зростання кількості киян, які під час нічних атак користуються підземкою як укриттям, і порушила важливе питання: як поєднати право людей на безпеку з необхідністю раціонально використовувати обмежений простір станцій.
Київський метрополітен під час війни давно виконує не лише транспортну функцію. Для столиці він став одним із головних укриттів, особливо під час масованих нічних обстрілів, коли тисячі людей спускаються на платформи разом із дітьми, літніми родичами, домашніми тваринами, водою, ковдрами та найнеобхіднішими речами. Однак що більше людей одночасно перебуває на станціях, то гострішим стає питання організації простору, доступності місць і безпеки проходів. Саме на цю проблему звертає увагу авторка петиції.
У зверненні зазначається, що туристичні намети, надувні ліжка та великі матраци суттєво обмежують корисну площу платформ. На місці одного розгорнутого намету, де зазвичай відпочиває одна-дві людини, у сидячому стані могли б розміститися від 4 до 10 осіб. У ситуації, коли станції заповнені людьми, така різниця стає принциповою. Для одних це питання комфорту, для інших — можливості взагалі знайти безпечне місце під час тривоги.
Авторка петиції наголошує, що через громіздкі речі інші містяни, зокрема літні люди та діти, змушені сидіти на сходах, у переходах або в місцях, які не призначені для тривалого перебування. Це створює не лише дискомфорт, а й додаткові ризики. Сходи та переходи мають залишатися прохідними, особливо в моменти, коли люди заходять на станцію, переміщуються між зонами або потребують швидкої допомоги. Якщо ж ці простори перетворюються на імпровізовані місця для ночівлі, загальна безпека знижується.
У петиції пропонують запровадити офіційну заборону на розгортання таких засобів для сну в метро під час повітряних тривог. Окрім цього, ініціаторка звернення просить встановити штраф у розмірі 5 тисяч гривень із конфіскацією майна за порушення правил. Також пропонується зобов’язати поліцію та чергових по станціях контролювати дотримання нових вимог. Така жорсткість формулювань уже сама по собі може викликати дискусію, адже йдеться про людей, які шукають безпеки під час обстрілів, але водночас про необхідність забезпечити справедливий доступ до укриття для всіх.
Актуальність цієї теми підкреслює статистика КП «Київський метрополітен». У ніч проти 2 червня, під час масованого обстрілу столиці, на станціях підземки укривалися понад 41 тисяча людей, серед яких майже 4,5 тисячі — діти. Це найвищий показник кількості містян у метро під час нічної тривоги за останні роки. Такі цифри демонструють, що метро під час атак перетворюється на масштабний тимчасовий прихисток, де кожен метр площі має значення.
Для великого міста питання організації укриттів не може зводитися лише до відкриття дверей станцій. Коли одночасно приходять десятки тисяч людей, потрібні правила співіснування: де можна розташовуватися, які речі брати із собою, як не блокувати проходи, як забезпечити місця для дітей, людей з інвалідністю, літніх пасажирів і тих, хто потребує допомоги. Без таких правил навіть найбезпечніший простір може стати хаотичним і незручним для значної частини людей.
У метрополітені нагадують, що під час масштабних тривог критично важливо використовувати простір платформ раціонально та не приносити громіздкі речі. Це стосується не лише поваги до інших людей, а й базових вимог безпеки. У разі позаштатної ситуації шляхи евакуації мають залишатися повністю відкритими. Розгорнуті намети, великі матраци або ліжка можуть ускладнити оперативне переміщення великої кількості людей, завадити роботі персоналу, медиків чи правоохоронців, а також створити перешкоди в критичний момент.
Водночас дискусія навколо петиції має й інший бік. Для частини киян ніч у метро — це не коротке очікування завершення тривоги, а кілька годин у холодному, шумному й переповненому просторі, часто з маленькими дітьми або після важкого робочого дня. Люди беруть із собою каремати, ковдри, подушки чи матраци не з бажання зайняти більше місця, а тому, що намагаються пережити нічну атаку з мінімальним фізичним виснаженням. Саме тому будь-які обмеження мають бути продуманими, зрозумілими й однаково застосовуватися до всіх.
Найбільш збалансованим підходом може стати не лише заборона, а й чітке розмежування допустимих і недопустимих речей. Наприклад, компактний каремат або невелика ковдра займають значно менше місця, ніж туристичний намет чи двоспальний надувний матрац. Місто має пояснити, які предмети не створюють небезпеки, а які справді блокують простір. Без такої конкретики заборона може викликати конфлікти між пасажирами, черговими та поліцією.
Питання штрафу в 5 тисяч гривень також потребує окремого обговорення. З одного боку, санкція має стримувати людей від порушень, особливо якщо йдеться про безпеку тисяч осіб. З іншого — під час повітряної тривоги люди перебувають у стані стресу, а частина з них може не знати про нові правила. Тому перед запровадженням штрафів місту доведеться провести інформаційну кампанію, розмістити зрозумілі оголошення на станціях, пояснити правила через офіційні канали й дати людям час адаптуватися.
Ця петиція також демонструє, що кияни дедалі частіше порушують питання не лише наявності укриттів, а й якості їхнього використання. На початку повномасштабної війни головним завданням було забезпечити людям доступ до безпечних місць. Тепер, після років регулярних обстрілів, суспільство переходить до складнішого етапу: як зробити перебування в укриттях організованим, справедливим і безпечним для великої кількості людей. Це вже не тимчасова проблема, а частина міської політики воєнного часу.
Окремо пасажирам радять за можливості користуватися центральними станціями, оскільки під час небезпеки вони зазвичай завантажені менше, ніж станції у спальних районах. Це практична порада, але вона не завжди доступна для всіх. Уночі громадський транспорт не працює у звичайному режимі, а під час тривоги люди часто йдуть до найближчої станції, не маючи можливості обирати. Тому основне навантаження й надалі припадатиме на станції біля великих житлових масивів, де питання вільного простору є найгострішим.
Для міської влади ця петиція може стати приводом ширше переглянути правила перебування в метро під час тривог. Йдеться не тільки про намети чи матраци, а про загальну культуру використання укриттів: не блокувати проходи, не займати надмірну площу, залишати місця для вразливих груп, виконувати вказівки персоналу та враховувати, що поруч перебувають тисячі людей у такій самій небезпеці. Укриття — це спільний простір, і його ефективність залежить від взаємної відповідальності.
Ініціатива щодо заборони туристичних наметів, надувних ліжок і великогабаритних матраців у метро ще має пройти шлях до можливого розгляду, адже для цього потрібно зібрати 6 тисяч підписів. Але навіть на ранньому етапі вона вже підняла важливу дискусію про правила безпеки в умовах війни. Київське метро залишається одним із ключових укриттів столиці, і чим масовішими стають нічні атаки, тим важливішим є раціональне, справедливе й безпечне використання його простору.
