В Одесі школярі протягом майже 13 годин складали Національний мультимедійний тест, необхідний для вступу до вищих навчальних закладів. Про ситуацію повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. Через постійні повітряні тривоги учні змушені були переривати тестування й переходити в укриття, а сам іспит, який розпочався близько 09:00, завершувався вже близько 22:00. Для випускників, які й без того перебувають у стані сильного стресу через вступну кампанію, війна перетворила іспит на багатогодинне випробування витривалості.
За словами омбудсмена, проблема полягала не лише в самих повітряних тривогах, які в умовах російської агресії є об’єктивною небезпекою. Головне питання — у готовності пунктів тестування працювати в реаліях воєнного часу. Приміщення, де проводили НМТ, виявилося неготовим до тривалого перебування дітей під час перерв через тривоги. Учні скаржилися, що під час очікування в укриттях їм не забезпечили нормального доступу до води та перекусів. Також, за їхніми словами, був суттєво обмежений зв’язок із батьками.
Одна з учениць описала свій досвід у соцмережі Threads. За її словами, повітряну тривогу оголошували тричі, і кожна тривала приблизно півтори години. Через це за п’ять годин перебування на пункті тестування сам тест учасники фактично писали лише 30–40 хвилин. Такий режим руйнує концентрацію, змушує дітей постійно перемикатися між небезпекою, очікуванням і поверненням до завдань. Для іспиту, від якого залежить вступ до університету, це критично, адже результат має відображати знання, а не здатність витримати фізичне й психологічне виснаження.
Окреме обурення викликали повідомлення про обмеження спілкування з батьками. Учні розповідали, що якщо хотіли зателефонувати або написати рідним, екзаменатор мав стояти поруч, дивитися в телефон або слухати розмову. З одного боку, організатори НМТ мають запобігати порушенням правил, витоку завдань і використанню сторонньої допомоги. З іншого боку, коли йдеться про неповнолітніх дітей, які годинами перебувають у пункті тестування під час повітряних тривог, заборона нормального контакту з батьками стає питанням безпеки й людської гідності.
У соцмережах також з’явилися скарги, що частина екзаменаторів підганяла школярів і нібито говорила, що не хоче залишатися там до ночі. Якщо такі свідчення підтвердяться, це ставить під сумнів не лише організацію процесу, а й рівність умов для учасників. Під час НМТ кожна хвилина, кожна перерва й кожен емоційний вплив можуть позначитися на результаті. Учні, яких підганяють після багатьох годин тривог, укриттів і очікування, не перебувають у таких самих умовах, як ті, хто складає тест без подібного тиску.
Національний мультимедійний тест запровадили у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення Росії як альтернативу звичайному ЗНО. Замість кількох окремих іспитів випускники складають один великий комп’ютерний тест з української мови, математики, історії України та одного предмета на вибір. Така модель мала зробити вступну кампанію більш гнучкою в умовах війни, коли неможливо організувати класичне тестування за довоєнними правилами. Але випадок в Одесі показав, що сама зміна формату не вирішує проблему безпеки й організації.
Повітряні тривоги — не нова реальність для української освіти. Школи, університети, дитсадки та екзаменаційні центри вже кілька років працюють із перервами, укриттями, дистанційними форматами й постійною загрозою обстрілів. Саме тому до НМТ у прифронтових, південних і східних регіонах мали б готуватися не як до звичайного іспиту, а як до події, яка може тривати значно довше через безпекову ситуацію. Це означає запас води, можливість перекусу, зрозумілий порядок зв’язку з батьками, медичний супровід, психологічну підтримку й алгоритм дій на випадок багаторазових тривог.
Проблема полягає в тому, що формально правила тестування можуть бути виконані, але реальні потреби дітей залишаються поза увагою. Якщо учасникам не дозволяють нормально їсти, пити або повідомити батькам про свій стан, система починає працювати проти тих, кого мала захищати. Під час війни дисципліна й контроль не можуть бути важливішими за базові потреби неповнолітніх. Особливо коли йдеться не про коротку процедуру, а про багатогодинне перебування в умовах тривоги, виснаження та невизначеності.
Ситуація в Одесі також порушує питання справедливості результатів. НМТ є інструментом вступу до вишів, а отже впливає на майбутнє випускників. Якщо одні учні складають тест у спокійніших умовах, а інші проводять майже весь день між комп’ютерним класом і укриттям, об’єктивність оцінювання опиняється під загрозою. Держава має гарантувати не лише однакові завдання, а й порівнювані умови складання. Інакше результат може відображати не рівень підготовки, а нерівність безпекової ситуації та якість організації конкретного пункту.
Важливо, що йдеться не про провину самих дітей чи їхніх батьків. Випускники прийшли складати обов’язковий для вступу тест і мали право очікувати, що організатори передбачили базові сценарії воєнного часу. Якщо тривоги тривають кілька годин, має бути зрозуміло, хто відповідає за воду, харчування, медичну допомогу, доступ до туалетів, комунікацію з родинами та можливість перенесення або переривання іспиту без втрати права на вступ. У ситуації, коли ці питання вирішуються імпровізаційно, діти стають заручниками системної непідготовленості.
Реакція омбудсмена є важливою, бо переводить історію з рівня окремого скандалу в площину прав людини. Учасники НМТ — це переважно неповнолітні або щойно повнолітні випускники, які потребують особливого захисту. Держава не може вимагати від них дотримання всіх процедур, не забезпечивши мінімальних умов для безпеки, здоров’я й психологічної стабільності. Під час війни право на освіту не зникає, але воно має реалізовуватися так, щоб не створювати додаткових ризиків для дітей.
Цей випадок має стати приводом для перегляду інструкцій щодо проведення НМТ у регіонах із високою загрозою повітряних атак. Пункти тестування повинні проходити не лише технічну перевірку комп’ютерів та інтернету, а й оцінку готовності до тривалого перебування дітей в укритті. Має бути запас питної води, можливість безпечного перекусу, чіткий порядок супроводу дітей, окремі правила для зв’язку з батьками та механізм перенесення тестування, якщо тривоги роблять нормальне складання неможливим. Такі речі не можуть залежати від доброї волі окремого адміністратора чи екзаменатора.
Окремо слід вирішити питання комунікації. Батьки мають знати, що відбувається з дітьми, особливо якщо тестування затягується до вечора. В умовах війни відсутність зв’язку сприймається не як формальна частина екзаменаційного режиму, а як загроза. Організатори можуть запровадити контрольований спосіб інформування родин без порушення правил тесту: короткі повідомлення через відповідальну особу, централізовані сповіщення, дозволені дзвінки під наглядом без втручання в приватність або інші процедури. Головне — не залишати дітей і батьків у повній невизначеності.
Історія з НМТ в Одесі показала ширшу проблему української системи освіти під час війни. Вона навчилася працювати в надзвичайних умовах, але досі часто реагує на кризу вже після того, як вона сталася. Вступна кампанія не може будуватися лише на витримці дітей, терпінні батьків і випадкових рішеннях на місцях. Якщо держава проводить національний іспит, вона повинна забезпечити національний стандарт безпеки й людського ставлення. І цей стандарт має діяти однаково для Києва, Одеси, Харкова, Дніпра, Миколаєва, Запоріжжя та будь-якого іншого міста.
У підсумку випадок із 13-годинним НМТ — це не просто історія про невдалу організацію одного іспиту. Це сигнал про те, що правила вступу, безпека дітей і реалії війни мають бути узгоджені значно краще. Українські школярі й так складають іспити в умовах, яких не мали попередні покоління: під загрозою ракет, дронів, тривог і постійної невизначеності. Завдання держави — не додавати до цього бюрократичну жорсткість і байдужість, а створити умови, у яких знання можна перевіряти без приниження, виснаження й ризику для здоров’я.
