Інститут економіки та миру представив щорічний рейтинг найбезпечніших країн світу Global Peace Index 2026. Дослідження охоплює 163 країни та території й оцінює не лише рівень злочинності чи побутової безпеки, а ширший стан миру: соціальну захищеність людей, масштаби внутрішніх і міжнародних конфліктів, а також рівень мілітаризації. У першій п’ятірці рейтингу опинилися Ісландія, Нова Зеландія, Швейцарія, Словенія та Ірландія. Україна посіла 160-те місце й увійшла до останньої п’ятірки разом з Ізраїлем, Демократичною Республікою Конго, Суданом і Росією, яка опинилася на останньому місці.
Такий результат для України є прямим наслідком повномасштабної війни, яку Росія веде проти української держави. Рейтинг не вимірює «успішність» країни в політичному чи моральному сенсі й не ставить знак рівності між агресором і жертвою агресії. Він фіксує рівень небезпеки, конфлікту, втрат, мілітаризації та впливу війни на суспільство. Саме тому Україна, яка щодня живе під загрозою ракетних ударів, дронових атак, обстрілів прифронтових міст і бойових дій, опинилася майже в самому кінці списку.
Global Peace Index складають щорічно з 2007 року. За цей час він став одним із найвідоміших міжнародних інструментів для порівняння рівня миру й безпеки у світі. Дослідники аналізують не один показник, а сукупність факторів: кількість і масштаб конфліктів, політичну нестабільність, рівень насильства, кількість переміщених осіб, витрати на оборону, доступність зброї, напруженість усередині суспільства й зовнішню залученість держав у війни. Саме такий комплексний підхід дозволяє бачити не лише те, наскільки люди почуваються безпечно на вулиці, а й те, наскільки країна загалом перебуває в мирному або небезпечному стані.
Перше місце в рейтингу знову посіла Ісландія, яка стабільно очолює Global Peace Index з 2008 року. Її позиція пояснюється низьким рівнем злочинності, відсутністю масштабних внутрішніх конфліктів, високим рівнем довіри в суспільстві, стабільними державними інституціями та низькою мілітаризацією. Ісландія багато років залишається прикладом країни, де мир підтримується не лише відсутністю війни, а й якістю соціальних зв’язків, ефективністю управління та відчуттям безпеки в повсякденному житті.
Нова Зеландія, Швейцарія, Словенія та Ірландія також демонструють те, що дослідники називають високим рівнем мирності. Ці країни мають стабільні інституції, відносно низькі показники насильства, контрольовані внутрішні ризики й сильні соціальні системи. Водночас навіть у верхній частині рейтингу світ уже не виглядає таким стабільним, як раніше. Дослідники зазначають, що глобальний мир перебуває на найнижчому рівні з моменту створення рейтингу. Це означає, що проблема не обмежується окремими гарячими точками, а відображає ширшу тенденцію до зростання конфліктності, мілітаризації та міжнародної напруги.
Остання п’ятірка рейтингу показує, де війна, масове насильство або глибока нестабільність найбільше впливають на життя людей. До неї увійшли Ізраїль, Україна, Демократична Республіка Конго, Судан і Росія. Кожна з цих країн має власний контекст, але спільним є те, що насильство, конфлікт або мілітаризація визначають значну частину суспільної реальності. Для України головним чинником є російська агресія, для Судану — руйнівна внутрішня війна, для ДР Конго — тривалі збройні конфлікти, для Ізраїлю — війна та регіональна безпекова криза, для Росії — роль держави-агресора й високий рівень мілітаризації.
Особливо показово, що Росія опинилася на останньому місці. Це важливий політичний сигнал, адже саме Росія є джерелом найбільшої війни в Європі після Другої світової. Її вторгнення в Україну спричинило сотні тисяч жертв, мільйони переміщених осіб, руйнування міст, енергетичної інфраструктури, промисловості, житла, шкіл, лікарень і культурних об’єктів. Водночас сама Росія дедалі більше перетворюється на мілітаризовану державу, де війна визначає бюджет, пропаганду, політику, репресії й повсякденне життя суспільства.
Україна опинилася на 160-му місці не тому, що є джерелом глобальної небезпеки, а тому, що стала головною жертвою російської війни. Це принципова різниця, яку важливо пояснювати в публічній комунікації. Місце в рейтингу відображає реальність, у якій живуть українці: повітряні тривоги, мобілізація, мінна небезпека, прифронтові обстріли, атаки по цивільній інфраструктурі, евакуація, втрати, руйнування й постійна потреба в обороні. Україна є небезпечною для життя не через внутрішню природу суспільства, а через агресію держави, яка намагається знищити її незалежність.
Саме тому такі рейтинги потребують уважного читання. Коли країна перебуває внизу списку, це не завжди означає слабкість її суспільства або провал її інституцій. Іноді це означає, що країна веде оборонну війну проти значно більшого агресора. Україна водночас може мати високий рівень громадянської стійкості, сильну волонтерську мережу, активне громадянське суспільство, демократичні інституції й потужну міжнародну підтримку, але все одно залишатися серед найнебезпечніших країн світу через щоденні російські удари та бойові дії.
Для українців ця позиція в рейтингу не є несподіванкою. Від 2022 року вся країна живе в умовах, які в мирний час здавалися б надзвичайними: укриття, генератори, комендантські години, зруйновані будинки, евакуаційні маршрути, поховання військових, тривожні повідомлення, обмеження в роботі бізнесу, школи з перервами через повітряні тривоги. Безпека стала не абстрактним поняттям, а щоденною практикою — від вибору маршруту до роботи, до рішення, чи вести дитину на навчання, чи залишатися вдома під час чергової атаки.
Водночас для міжнародної аудиторії місце України в рейтингу має бути нагадуванням про масштаби війни. Коли глобальна увага поступово розсіюється, індекси на кшталт Global Peace Index повертають до фактів: Україна залишається однією з найнебезпечніших країн світу через триваючу агресію Росії. Це означає, що потреба в системах ППО, військовій допомозі, гуманітарній підтримці, фінансуванні відновлення та політичному тиску на Росію не зникла. Навпаки, низьке місце України в рейтингу показує, що війна продовжує руйнувати життя мільйонів людей.
Глобальний висновок дослідження також тривожний. Дослідники говорять про найнижчий рівень миру з моменту створення рейтингу. Світ одночасно переживає кілька великих конфліктів, зростання військових витрат, послаблення міжнародних механізмів стримування, нові технології війни та дедалі більшу нестабільність у різних регіонах. Для України це має пряме значення: чим слабшою стає глобальна система безпеки, тим складніше стримувати агресорів і тим важливішою стає єдність партнерів.
Рейтинг також показує, що безпека не зводиться лише до армії. Країни на верхніх позиціях мають не тільки низький рівень конфліктів, а й стабільні соціальні інституції, довіру між громадянами, ефективне управління, низьку злочинність і здатність вирішувати політичні суперечки без насильства. Для України це важливий урок на майбутнє. Після завершення війни безпека означатиме не лише відновлення армії та кордонів, а й реінтеграцію ветеранів, подолання травм, відбудову громад, справедливість для постраждалих, розмінування територій, економічне відновлення й довіру до держави.
Поки війна триває, місце України в таких рейтингах неминуче залишатиметься низьким. Але це не повинно сприйматися як вирок. Навпаки, воно має показувати масштаб завдання, яке стоїть перед державою та її партнерами. Україна бореться не тільки за власну територію, а й за право повернутися до стану, у якому безпека вимірюється не кількістю тривог на день, а якістю життя, стабільністю інституцій і відсутністю загрози з боку агресора. Саме це й буде справжнім показником миру після перемоги.
У підсумку Global Peace Index 2026 зафіксував світ, у якому мир стає дедалі крихкішим, а війна знову визначає долі цілих регіонів. Україна опинилася серед найменш безпечних країн не через власний вибір, а через російську агресію, яка перетворила безпеку на головне питання щоденного життя. Водночас рейтинг показує й інше: мир — це не природний стан, а результат політичних рішень, сильних інституцій, міжнародної відповідальності й готовності стримувати агресорів. Для України цей висновок має особливу вагу, бо її шлях до безпеки сьогодні проходить через оборону, підтримку партнерів, відновлення й майбутню систему гарантій, яка не дозволить повторити цю війну.
