Петиція із закликом зберегти комунальний Центр адопції тварин на території ВДНГ набрала необхідні шість тисяч голосів. Тепер електронне звернення має розглянути Київський міський голова Віталій Кличко. Його автори вимагають переглянути рішення про припинення роботи центру на звичній локації та не допустити остаточного перенесення тварин за межі столиці.
Петиція з’явилася після того, як Національний комплекс «Експоцентр України» не продовжив договір оренди з комунальним Центром адопції тварин. Унаслідок цього заклад, який протягом чотирьох років працював на ВДНГ, був змушений звільнити приміщення. Тварин перевезли до інших об’єктів комунального підприємства: ветеринарної клініки на вулиці Героїв Енергетиків, 5-А та притулку в селі Нове Залісся Київської області.
Автори звернення наголошують, що така заміна не є рівноцінною. ВДНГ розташований у межах Києва, має зручне транспортне сполучення та щодня приймає велику кількість відвідувачів. Люди могли приїхати до центру громадським транспортом, познайомитися з тваринами, погуляти із собаками, допомогти волонтерам або забрати кота чи собаку в родину. Саме доступність локації, на думку зоозахисників, була однією з головних причин ефективної роботи центру.
Село Нове Залісся розташоване приблизно за 60 кілометрів від Києва. Для більшості містян поїздка туди потребує автомобіля, додаткового часу та витрат. Громадський транспорт не забезпечує такої ж зручності, яку мала локація на ВДНГ. Через це кількість потенційних відвідувачів може суттєво скоротитися, а тварини матимуть менше можливостей познайомитися з людьми та знайти нових власників.
Адопція залежить не лише від умов утримання тварин, а й від постійного контакту з потенційними родинами. Люди рідко їдуть за десятки кілометрів, щоб просто подивитися на собак або котів і лише потім ухвалити рішення. Натомість міський центр дозволяє зробити перший візит без складної підготовки, поспілкуватися з працівниками, дізнатися про характер тварини та повернутися ще раз. Саме такі повторні зустрічі часто завершуються адопцією.
Зоозахисники також звертають увагу на можливості міської ветеринарної клініки. Вона виконує передусім лікувальні та профілактичні функції й фізично не розрахована на постійне розміщення великої кількості тварин, які потребують соціалізації та пошуку господарів. Переведення частини вихованців до клініки може збільшити навантаження на персонал, приміщення та інфраструктуру.
Великий притулок за межами столиці, своєю чергою, здатен одночасно утримувати більше тварин, однак масштаб такого закладу створює інші ризики. Чим більше собак і котів перебуває на одній території, тим складніше забезпечити кожному достатньо уваги, прогулянок і взаємодії з людьми. Без регулярної соціалізації тварини можуть ставати тривожнішими, втрачати навички контакту або довше чекати на нову родину.
Центр на ВДНГ був не лише місцем тимчасового утримання. Він працював як публічний простір адопції, де відвідувачі могли безпосередньо взаємодіяти з тваринами. У цьому полягає принципова відмінність між доступним міським центром і віддаленим притулком. У першому випадку тварина залишається частиною міського життя та регулярно зустрічається з потенційними власниками, у другому — ризикує опинитися поза увагою більшості містян.
Історія комунального центру на ВДНГ почалася в березні 2022 року. Після російського вторгнення та бойових дій у Київській області виникла необхідність терміново евакуювати тварин із Бородянки. На прохання Київської міської державної адміністрації керівництво ВДНГ надало приміщення у спортивному кластері для розміщення комунального притулку.
Від початку сторони домовлялися, що центр працюватиме на території комплексу тимчасово. Після відновлення спортивного кластера приміщення мали повернути до його попереднього призначення. Спочатку проєкт розраховували орієнтовно на рік, однак фактично тварини залишалися на ВДНГ близько чотирьох років.
Генеральний директор ВДНГ Євген Мушкін пояснив, що комплекс підтримував роботу центру значно довше, ніж передбачали початкові домовленості. Тепер приміщення планують знову використовувати для розвитку спортивного напряму. За його словами, рішення не означає, що ВДНГ повністю відмовляється від програм допомоги тваринам.
На території комплексу продовжує працювати Patron Pet Center — окрема недержавна ініціатива, яка займається порятунком, лікуванням, соціалізацією та прилаштуванням тварин. Керівництво ВДНГ вважає недоцільним одночасне розміщення двох центрів адопції в одному комплексі. На думку Мушкіна, такі установи мають бути рівномірно розподілені між різними районами Києва, щоб послуги були доступними для більшої кількості містян.
Ця позиція має логіку з погляду міського планування, однак поки що Київ не створив повноцінної мережі центрів адопції в різних районах. Перенесення вже сформованого закладу не супроводжувалося відкриттям рівноцінного простору в іншій частині міста. Саме тому зоозахисники побоюються, що під гаслом децентралізації комунальний центр фактично втратить міську аудиторію.
Автори петиції пропонують два можливі рішення. Перше — продовжити роботу центру на поточній території ВДНГ, знайшовши компроміс щодо приміщення або умов оренди. Друге — розширити мережу комунальних просторів для тимчасового утримання, соціалізації та адопції тварин у межах Києва. Нова локація повинна мати зручне транспортне сполучення, достатню площу та умови для постійного приймання відвідувачів.
Підтримка петиції показала, що проблема безпритульних тварин залишається важливою для киян. Шість тисяч підписів були зібрані за короткий період, попри те що рішення про непродовження оренди вже почали реалізовувати. Тепер міський голова має надати офіційну відповідь і визначити, чи готова столична влада втрутитися в ситуацію.
Сам факт розгляду звернення не означає автоматичного повернення центру на ВДНГ. Віталій Кличко може підтримати вимоги, запропонувати інший варіант або пояснити, чому місто не може виконати прохання підписантів. Водночас необхідна кількість голосів переводить дискусію із соціальних мереж у площину офіційних рішень і зобов’язує владу сформулювати публічну позицію.
Ситуація також порушує питання відповідальності міста за довгострокову політику щодо тварин. Тимчасові рішення, ухвалені під час надзвичайної ситуації у 2022 році, не можуть залишатися єдиною основою системи через чотири роки. Києву потрібна стабільна мережа закладів із визначеним фінансуванням, підготовленим персоналом, ветеринарною допомогою та програмами адопції.
Важливо також розмежовувати поняття притулку і центру адопції. Притулок забезпечує тваринам базове утримання та безпеку, тоді як центр адопції має активно працювати з майбутніми власниками. Для цього потрібні публічність, зручне розташування, інформаційна підтримка, волонтерські програми та регулярні заходи. Віддалений великий притулок не завжди здатен повністю виконувати ці функції.
Подальша доля центру залежатиме від відповіді міської влади, переговорів із керівництвом ВДНГ та наявності альтернативного приміщення у столиці. Зібрані підписи свідчать, що кияни очікують не формального переміщення тварин, а рішення, яке збереже для них реальні шанси знайти родини. Головним критерієм має бути не лише можливість розмістити собак і котів, а й доступність центру для людей, готових подарувати їм дім.
