Прах полковника Армії Української Народної Республіки та першого голови Організації українських націоналістів Євгена Коновальця доправили в Україну. На рідній землі одну з ключових постатей українського визвольного руху XX століття зустріли з державними та військовими почестями. Про повернення повідомила заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук.
Повернення праху стало можливим після ексгумації останків Коновальця у Нідерландах, про яку стало відомо 11 серпня. Після цього останки мали транспортувати до України для подальшого дослідження. Перед остаточним перепохованням запланована ціла серія наукових процедур, серед яких комп’ютерна томографія, магнітно-резонансні дослідження та інші методи, що дозволять детально вивчити останки історичного діяча.
Євген Коновалець посідає особливе місце в українській історії. Він був полковником Армії УНР, одним із провідних організаторів українського військового та націоналістичного руху, а згодом очолив створену Організацію українських націоналістів. Його діяльність була безпосередньо пов’язана з боротьбою за відновлення української державності після поразки визвольних змагань початку XX століття.
Коновалець загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі внаслідок спецоперації радянських спецслужб. Вибухівку було приховано в пакунку, який йому передали під час зустрічі. Його смерть стала однією з найвідоміших політичних ліквідацій українських діячів міжвоєнного періоду та продемонструвала, наскільки серйозною загрозою Москва вважала організований український визвольний рух.
Майже дев’ять десятиліть останки Коновальця перебували за межами України. Тому їхнє повернення сьогодні має не лише меморіальне, а й символічне значення — особливо в умовах нової війни Росії проти України. Держава фактично повертає додому людей, які ще в минулому столітті боролися за ту саму політичну незалежність, яку сучасній Україні знову доводиться захищати зі зброєю в руках.
Повернення Коновальця відбувається в межах ширшого процесу переосмислення державної політики пам’яті. 25 травня в Україні вже перепоховали очільника ОУН Андрія Мельника та його дружину Софію Федак-Мельник. Їх поховали на Національному військовому меморіальному кладовищі, що стало важливим кроком у поверненні на Батьківщину визначних представників українського визвольного руху.
Паралельно держава працює над створенням Українського національного пантеону. У День Конституції 28 червня президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, який має створити правові засади для вшанування визначних українців. Згодом уряд ухвалив рішення про створення національного пантеону на території Києво-Печерської лаври, а розробкою концепції займається Український інститут національної пам’яті.
Ідея пантеону полягає у створенні особливого простору державної пам’яті, де можуть бути вшановані військові, політичні, культурні та громадські діячі, які відіграли визначальну роль в історії України. Повернення останків українських діячів із-за кордону може стати важливою частиною цього процесу.
У випадку Коновальця наукове дослідження також має окрему історичну цінність. Сучасні технології дозволяють отримати значно більше інформації про стан останків, можливі травми та інші обставини, які раніше могли залишатися невідомими. Водночас головною метою залишається гідне вшанування людини, яка стала одним із символів організованої боротьби за незалежність.
Повернення Коновальця відбувається в момент, коли питання історичної тяглості української державності набуло нового сенсу. Війна з Росією вкотре показала, що боротьба за незалежність України не почалася у 2022 чи навіть у 2014 році. Вона має значно довшу історію, частиною якої були і Армія УНР, і підпільний визвольний рух, і політична діяльність українців у вигнанні.
Державні та військові почесті під час зустрічі праху Коновальця мають у цьому контексті чітке символічне значення. Україна повертає додому не просто історичну постать, а одного з тих, хто ще майже століття тому намагався створити організовану силу для боротьби проти російського імперського впливу. Подальше дослідження останків стане наступним етапом, після якого має бути ухвалене рішення щодо остаточного місця поховання.
