Французький художник Александр Анрі представив серію скульптур, створених із меблів та предметів побуту, врятованих у прифронтових містах України та відновлених за допомогою металу, переплавленого з російських ракет. Проєкт отримав назву Light Into Darkness — «Світло в Темряву» — і став результатом двох років роботи, впродовж яких художник документував, вивчав і художньо осмислював досвід людей, чия щоденна реальність пов’язана з війною.
Анрі вперше приїхав в Україну у складі некомерційної організації Dutch Civilian Action, яка допомагає мешканцям прифронтових зон. У 2023 році його запросили як фотографа, щоб зафіксувати роботу волонтерів. Проте після перших поїздок у зруйновані села на сході України стало зрозуміло, що для художника це не лише документальна місія, а початок нової творчої ідеї. У його уявленні речі, знайдені в руїнах, стали «мовчазними свідками» людського життя, яке обірвала війна. Саме так народився задум створити «протези» для них, відновити об’єкти, що пережили вибухи, і дати їм новий зміст.
За словами митця, він відвідав Ізюм, Харків і Херсон, а потім провів три місяці в Києві, працюючи над скульптурами в студії. Він розповідає, що найбільше його вразили не руйнування, а люди. Попри травму, біль, втрати та близькість бойових дій, вони продовжували жити у своїх будинках і зберігати гідність. Цей контраст — крихкість і стійкість — став емоційним ядром його мистецького проєкту. Він прагнув не зробити зруйновані речі символом трагедії, а представити їх як частину людської витримки.
Анрі збирав зруйновані предмети: пошкоджені стільці, двері, віконні рами, уламки конструкцій. Часто він знаходив їх на місці вибухів, інші отримував від людей, які передавали йому їхні «свідки» минулого життя. Паралельно художник збирав гільзи та уламки російських ракет, які на українських ливарнях переплавляли на елементи для «протезування» знайдених меблів. Це не було випадковою технікою — це була метафора відновлення. Як пояснює Анрі, той самий метал, який руйнував, тепер служить відбудові. Це образ як фізичного відновлення предметів, так і духовного відродження людей.
Усього художник зібрав близько десятка таких об’єктів. У фінальній інсталяції кожен із них отримав свою нову структуру, але зберіг сліди минулого. Серед робіт — два дерев’яні обідні стільці, які стоять на литих вставках із переплавлених ракет; двері з видимими слідами вибухів, встановлені на опорах із металевих гільз; дві віконні рами, інтегровані у композицію Walls Remember — «Стіни пам’ятають» — поруч із портретами українців, надрукованими на фрагментах стін. Від цього поєднання виникає нова структура пам’яті: у ній присутня втрата, але також — продовження.
Проєкт презентували під час Нідерландського тижня дизайну, де він привернув увагу не лише художньої спільноти, але й тих, хто працює зі збереженням культурної пам’яті. Мистецтвознавці відзначили, що Light Into Darkness — це приклад того, як мистецтво не тікає від війни, а вступає з нею у діалог, допомагаючи суспільству осмислити досвід, який інакше важко сформулювати. Інституції зацікавилися технікою «протезування» як не лише архітектурним чи скульптурним методом, а як психологічно-культурним актом.
Сам художник говорить, що спершу сумнівався, чи мистецтво взагалі має місце в реальності воєнного конфлікту. Але досвід поїздок і документування змінив його погляд. Він згадав історичні архіви Другої світової і зрозумів, що завдання мистецтва — не відволікати від трагедій, а зберігати їхні відбитки, перетворювати хаос на пам’ять. Light Into Darkness — це спроба не лише відтворити пошкоджені речі, а й відчути через них людський досвід, який залишився попри вибухи.
Після перших показів Анрі отримав пропозиції від різних інституцій та мистецьких платформ. Деякі з них зацікавилися можливістю показати проєкт у контексті психологічної терапії для ветеранів та постраждалих. У планах художника — повернутися в Україну, щоб продовжити роботу, цього разу спільно з людьми, які зазнали фізичних травм. Він хоче створити серію «протезів», натхненних досвідом тих, хто сам пережив відновлення.
Проєкт Анрі — це не просто виставка зруйнованих речей. Це робота з пам’яттю, простором, травмою, людською гідністю. У час, коли кожна новина приносить свідчення руйнувань, мистецтво пропонує шлях від темряви до світла — не для того, щоб заперечити біль, а щоб дати йому мову.
