Україна запускає два нові експериментальні проєкти, спрямовані на працевлаштування ветеранів, ветеранoк та людей, які втратили роботу. Про це повідомила Державна служба зайнятості. Ініціатива покликана не лише підтримати тих, хто опинився без роботи, а й створити сучасну систему взаємодії між держорганами, роботодавцями та самими громадянами. У центрі уваги — повернення людей до праці, ще до того, як вони офіційно отримають статус безробітного, а також комплексна підтримка військових, які повертаються до цивільного життя після служби.
Перший проєкт стосується українців, які втратили роботу, але ще не зареєстровані як безробітні. За новою моделлю, держава намагатиметься не чекати, поки людина звернеться сама, а діяти на випередження. Якщо протягом 60 днів після звільнення громадянин не знайде роботу, Пенсійний фонд автоматично передає інформацію про нього до Державної служби зайнятості. Після цього фахівці зв’язуються з людиною, пропонують допомогу, інформують про можливості професійного навчання, перекваліфікації або працевлаштування через державні програми підтримки. Такий підхід має зменшити кількість людей, які залишаються без засобів до існування в перші місяці після втрати роботи, і водночас скоротити бюрократичні етапи реєстрації у службі.
Якщо людина погоджується, її супроводжують у процесі навчання, надають кар’єрні консультації, допомагають підготувати резюме та знайти вакансії. Після завершення навчання служба зайнятості відстежує результати, щоб забезпечити ефективне працевлаштування. В уряді зазначають, що така система допоможе швидше повертати людей у професійне середовище, особливо у період, коли ринок праці змінюється через воєнні умови, міграцію та трансформацію економіки.
Другий експериментальний проєкт спрямований на допомогу ветеранам та ветеранкам, які повертаються до цивільного життя. Його мета — створити дієву взаємодію між фахівцями із супроводу ветеранів і кар’єрними радниками служби зайнятості. Це означає, що замість того, щоб проходити складні процедури, військові зможуть отримати підтримку через тих, хто вже знайомий із їхнім станом, потребами та можливостями.
Проєкт передбачає, що за згодою ветерана реєстрацію у службі зайнятості можна буде провести через його персонального фахівця із супроводу. Це зменшить навантаження на ветеранів, які часто стикаються із труднощами бюрократії після демобілізації. Крім того, для роботодавців, які готові брати ветеранів на роботу під час воєнного стану, держава збільшить компенсацію витрат на оплату праці вдвічі. Тепер компенсація становитиме 100% витрат, але не більше ніж 1,5 мінімальних зарплат. Це має стимулювати бізнес створювати додаткові робочі місця саме для тих, хто повернувся з фронту.
Іще один важливий елемент нових програм — можливість участі у суспільно корисних роботах без набуття статусу безробітного. Люди, які погодяться брати участь у таких роботах, зможуть отримувати оплату у розмірі двох мінімальних зарплат. Це допоможе тимчасово забезпечити себе доходом і водночас приносити користь суспільству — брати участь у ремонтах, благоустрої, допомозі громадам чи соціальним установам.
Окрему увагу приділено Києву, де планується створення рад ветеранів у кожному районі. Їхнє завдання — координувати питання реабілітації, соціальної адаптації, працевлаштування, освіти, безбар’єрності, інклюзивності та меморіалізації. Такі ради стануть комунікаційним містком між владою, громадами, бізнесом і ветеранами. Це дозволить швидше реагувати на запити, розробляти освітні програми, створювати робочі місця й забезпечувати психологічну підтримку.
Запуск цих двох експериментальних програм відображає зміну підходу держави до працевлаштування. Якщо раніше система чекала, поки громадянин сам звернеться, то тепер вона діє проактивно — шукає, контактує, супроводжує. В умовах війни, коли тисячі українців втратили роботу або повертаються з фронту, така модель може стати критично важливою. Адже йдеться не лише про економіку, а й про соціальну стабільність.
Для ветеранів це шанс не просто знайти роботу, а повернути собі роль у суспільстві. Багато хто з них має унікальний досвід, лідерські якості, технічні навички, дисципліну — усе те, що є безцінним на цивільному ринку праці. Але без адаптації ці ресурси можуть бути втрачені. Саме тому нові програми мають на меті не лише працевлаштування, а й інтеграцію: від навчання й перекваліфікації до реальної роботи й психологічної підтримки.
Для економіки це означає повернення кваліфікованих кадрів і зниження рівня безробіття. Для роботодавців — можливість отримати державну компенсацію та соціально відповідальну репутацію. А для самих громадян — відчуття, що держава не залишає їх сам на сам із проблемами.
Перші результати проєктів планують підбити вже у 2026 році, після чого уряд вирішить, чи варто масштабувати їх на всю країну. Якщо експеримент покаже успіх, нова модель може стати основою майбутньої системи зайнятості України — сучасної, гнучкої та орієнтованої на людину.
