У Білій Церкві планують реалізувати масштабний пілотний проєкт соціального житла для переселенців із Маріупольської громади. Комплекс складатиметься з 44 будинків, у яких облаштують 1187 квартир різної площі та планування. Помешкання не передаватимуть у приватну власність одразу після заселення, а надаватимуть на умовах соціальної оренди. Такий підхід має стати альтернативою тимчасовому розміщенню внутрішньо переміщених осіб у гуртожитках, модульних містечках або орендованих квартирах без довгострокових гарантій.
Початок будівництва першої черги запланований на осінь 2026 року. Ескізний проєкт комплексу вже пройшов експертизу, що дозволяє переходити до наступних етапів підготовки. Ініціатива має особливе значення для жителів Маріуполя, які через російську окупацію та руйнування міста втратили домівки й були змушені починати життя в інших регіонах України. Для багатьох родин стабільне житло залишається головною умовою працевлаштування, навчання дітей і повернення до повноцінного життя.
Проєкт розробило архітектурне бюро One Project у партнерстві з урбан-бюро Big City Lab та бюро PUPA. Він стане першим практичним втіленням Концепції соціального житла для України, створеної у 2025 році на запит Міністерства розвитку громад та територій. Комплекс у Білій Церкві розглядають не лише як окремий житловий об’єкт, а й як модель, яку згодом можна буде адаптувати для інших громад.
Соціальна оренда передбачає, що квартири залишатимуться у спеціальному житловому фонді та надаватимуться людям за визначеними правилами. Це має захистити проєкт від швидкого продажу помешкань і втрати ними соціальної функції. Умови оренди мають бути прозорими, довгостроковими й доступними, а система розподілу житла — враховувати склад родини, рівень доходів та особливі потреби мешканців.
Будинки матимуть від п’яти до дев’яти поверхів. Така поверховість дозволяє створити достатньо щільну забудову, не перетворюючи територію на масив із висотних будинків. Проєктувальники намагаються сформувати повноцінне міське середовище, у якому житло поєднуватиметься з громадськими просторами, навчальними закладами, зеленими зонами, медичними та соціальними сервісами.
Найбільшу частину житлового фонду становитимуть однокімнатні квартири. На студії та помешкання з однією спальнею припадатиме 68% усіх квартир. Ще 20% складатимуть двокімнатні квартири, а 12% — трикімнатні помешкання, передусім розраховані на багатодітні родини. Такий розподіл враховує різний склад домогосподарств серед переселенців і водночас дозволяє розмістити більше людей у межах запланованої забудови.
У всіх квартирах передбачені балкони або тераси. Це важлива деталь, адже якість соціального житла визначається не лише площею та базовими комунікаціями. Власний відкритий простір підвищує комфорт і допомагає уникнути відчуття тимчасовості, яке часто супроводжує житло для людей, що втратили свої домівки.
Територію комплексу поділять на чотири квартали зі спільною інфраструктурою. У його межах планують збудувати школу та дитячий садок, що особливо важливо для родин із дітьми. Наявність освітніх закладів поруч зменшить навантаження на транспортну систему Білої Церкви та дозволить дітям швидше адаптуватися до нового місця проживання.
Безпековою складовою стануть укриття, інтегровані безпосередньо у структуру будинків. В умовах повномасштабної війни це вже не додаткова перевага, а базова вимога до нового житлового будівництва. Розташування укриттів у самих будинках має скоротити час переходу в безпечне місце під час повітряної тривоги, що особливо важливо для дітей, літніх людей та осіб з інвалідністю.
У комплексі також передбачені спортивні зони, міський парк і меморіальний сад. Зелені території мають стати місцем відпочинку, фізичної активності та спілкування. Меморіальний сад виконуватиме і символічну функцію, зберігаючи пам’ять про Маріуполь, загиблих жителів міста та людей, які втратили домівки через російську агресію.
Внутрішні двори зроблять вільними від автомобілів. Паркувальні місця винесуть за межі дворів або розмістять у підземному паркінгу. Це дозволить віддати більше простору пішоходам, дітям і зонам відпочинку, а також знизити ризик дорожніх пригод біля будинків. Двори без машин формують безпечніше та тихіше середовище.
Перші поверхи будинків матимуть висоту 3,5 метра та використовуватимуться для комерційних і соціальних приміщень. Тут можуть працювати амбулаторії, консультаційні центри, магазини, майстерні та інші установи, необхідні мешканцям. Окремий пріоритет у доступі до приміщень для ведення справи планують надавати ветеранському бізнесу. Це може створити робочі місця безпосередньо в комплексі та підтримати ветеранів, які після служби розпочинають підприємницьку діяльність.
Поєднання житла, соціальних сервісів, освіти та підприємництва має запобігти перетворенню комплексу на ізольований спальний район. Однією з головних проблем великих житлових масивів є відсутність робочих місць, громадських функцій і зручної інфраструктури. У Білій Церкві закладають іншу модель, за якої значну частину повсякденних потреб можна буде задовольнити в межах пішої доступності.
Водночас успіх проєкту залежатиме не лише від архітектури. Потрібні зрозумілі правила відбору мешканців, розрахунку орендної плати, утримання будинків і фінансування комунальних послуг. Важливо також забезпечити транспортне сполучення комплексу з іншими районами Білої Церкви, медичними установами, місцями роботи та адміністративними сервісами.
Для України проєкт у Білій Церкві може стати важливим випробуванням нової житлової політики. Повномасштабна війна спричинила масштабне переміщення населення та знищення житлового фонду, тому відновлення не може обмежуватися разовими виплатами або тимчасовими рішеннями. Держава та громади потребують довгострокової системи соціальної оренди, яка допоможе переселенцям, ветеранам, малозабезпеченим сім’ям і людям, чиї будинки були зруйновані.
Якщо пілотний комплекс буде реалізований відповідно до заявлених принципів, Біла Церква отримає не просто 1187 квартир, а новий міський район із власною соціальною інфраструктурою. Для переселенців із Маріуполя він може стати місцем стабільного життя, збереження громади та поступового відновлення після втрати рідного міста.
