У долині річок Стир і Топілля, неподалік Луцька, планують створити новий екологічний простір — екопарк із мінімальним втручанням у природні процеси. Ця територія входить до Смарагдової мережі, є важливим природним осередком та місцем, де дика природа збереглася значно краще, ніж у багатьох інших регіонах країни. Ідея створення екопарку виникла після запиту громади облаштувати місце для купання та відпочинку. Проте в процесі дослідження команда «місто.ребут» дійшла висновку, що на поверхні лежить значно масштабніша проблема: те, що найбільше приваблює людей — спокій, природність та невтручання — поступово зникає під впливом самої людської активності.
Долина річок є унікальним природним середовищем. Тут мешкають рідкісні види птахів, тварин та рослин, що потребують збереження. Порушення природного балансу може запустити ланцюг руйнувань: випадкова вирубка, витоптування трав, засмічення берегів, збільшення кількості авто неподалік від водойм. Саме тому концепція екопарку почала формуватися як симбіоз потреб громади та вимог до охорони екосистеми. Йдеться не про створення типового міського парку з бетонними доріжками та кіосками, а про делікатне облаштування простору, який залишатиметься настільки диким, наскільки це можливо.
Команда, що працює над проєктом, наголошує: головна цінність долини — її природність. Тому головна мета — не “створити” новий парк, а зберегти той, який існує. Планується мінімальне втручання — встановлення легких дерев’яних настилів, екостежок, невеликих оглядових платформ та місць для спостереження за птахами. Купальні зони облаштують так, щоб вони не руйнували берегову лінію та не створювали загрози для флори й фауни. Обговорюють можливість встановлення інформаційних стендів про види, які мешкають у долині, щоб відвідувачі краще розуміли її цінність і берегли природу.
Цей підхід формує новий тип взаємодії людини з довкіллям — не через перетворення природи на зручний простір, а через підлаштування людських потреб до природних процесів. Важливо також, що проєкт розглядається у співпраці з науковцями та екологами, які оцінюють стан екосистеми та визначають, які елементи можна реалізовувати без ризику для довкілля. Це дозволяє уникнути помилок, які часто виникають у проєктах “благоустрою”, коли природний ландшафт поступово перетворюється на штучний і втрачає свою цінність.
Під Луцьком є чимало місць, які могли б стати популярними для відпочинку, але саме долина Стиру та Топілля об’єднує кілька важливих характеристик: близькість до міста, природну привабливість і водночас відсутність масштабного втручання у довкілля. Проте через те, що територія стала популярною серед відвідувачів, постало питання обмеження неконтрольованого доступу. Саме створення екопарку дасть можливість керувати потоками людей, спрямовуючи їх на стежки, без шкідливого впливу на чутливі зони.
Для місцевої громади це теж важливий проєкт. Люди хочуть мати простір для відпочинку, прогулянок і спілкування з природою, але більшість із них розуміє важливість збереження довкілля. Проєкт допоможе знайти баланс між щоденними потребами та відповідальністю за природний спадок. Важливо, що місцеві жителі також долучаються до обговорень, пропонують рішення, беруть участь в обговореннях майбутнього формату екопарку.
У більш широкому контексті цей проєкт демонструє новий напрямок екологічної політики в українських громадах — бажання не лише розвивати інфраструктуру, а й робити це відповідально, з повагою до природи. Створення екопарку зі збереженням дикої території є частиною світових підходів до турботи про екосистеми, які комбінують модернізацію та охорону довкілля.
Якщо проєкт буде реалізований, долина річок під Луцьком може стати не просто місцем відпочинку, а прикладом екологічного урбанізму, що поєднує інтереси громади та природи. Екопарк з мінімальним втручанням — це спосіб зберегти унікальність місця та зробити його доступним для людей, які хочуть відпочивати, не руйнуючи цінного природного середовища.
Його створення може стати символом нового ставлення до природи в Україні — відповідального, обережного та спрямованого на майбутнє. На фоні війни та екологічних загроз такі проєкти набувають ще більшої ваги, адже вони допомагають не лише берегти довкілля, а й формувати відчуття стійкості та турботи про спільний дім.
