«Місто» Підмогильного перенесли у воєнний Київ: завершено знімання сучасної екранізації

У Києві завершили знімання повнометражного фільму «Місто» — сучасної адаптації однойменного роману Валер’яна Підмогильного. Творці перенесли події класичного твору майже на сто років уперед і помістили героя в українську столицю, яка живе на четвертому році повномасштабної російсько-української війни. Прем’єру стрічки заплановано на 2027 рік.

Знімальний період тривав 20 днів. Робота проходила на центральних вулицях Києва, на фестивалях електронної музики, на Національній кіностудії імені Олександра Довженка та в клубі Closer — одному з найвідоміших просторів української електронної сцени. Вибір таких локацій підкреслює, що столиця у фільмі буде не просто тлом для подій, а самостійним героєм, який впливає на характер, вибір і внутрішні зміни головного персонажа.

В оригінальному романі Степан Радченко приїздить із села до Києва, прагнучи здобути освіту, підкорити міський простір і знайти в ньому власне місце. У новій версії герою 24 роки. Він прибуває до столиці після російського полону на півдні України, несучи із собою досвід війни, втрати контролю над власним життям і психологічну травму, яку неможливо залишити в минулому простим переїздом.

Київ зустрічає Степана ритмом великого міста, новими знайомствами, музикою, нічним життям і можливістю створити іншу версію себе. Спочатку він залишається розгубленим провінціалом, який намагається зрозуміти правила незнайомого середовища. Згодом герой адаптується, набуває впевненості та стає впізнаваним музикантом електронної сцени. Зовнішній успіх, однак, не звільняє його від пережитого. Центральним питанням історії стає те, чи зможе Степан прийняти власний біль, не перетворивши його на силу, що руйнує його самого та людей поруч.

Осучаснення сюжету не скасовує головних тем Підмогильного. Роман «Місто» досліджував амбіцію, самотність, соціальне зростання, потяг до визнання та складні стосунки людини з простором, який вона намагається завоювати. У новій адаптації ці мотиви отримують воєнний контекст. Переїзд до столиці стає для героя не лише спробою змінити соціальний статус, а й способом утекти від травматичного досвіду. Проте місто не лікує автоматично: воно може дати нові можливості, але водночас посилює внутрішні суперечності.

Перетворення Степана на електронного музиканта є одним із найпомітніших рішень авторів. У романі герой поступово входить у літературне середовище та утверджується як письменник. У фільмі творчим простором стає сучасна клубна культура, де особистість формується через звук, сценічний образ, нічні події та взаємодію з аудиторією. Електронна музика дозволяє передати стан людини, яка не завжди здатна пояснити пережите словами, але намагається перетворити страх, агресію і пам’ять на ритм.

Водночас творцям доведеться показати складнішу сторону такого середовища. Велике місто може прийняти людину, але не обов’язково допомагає їй упоратися із собою. Успіх, популярність і нові стосунки здатні приховати травму, проте не усувають її. Образ внутрішнього демона, з яким бореться Степан, робить майбутню стрічку не лише історією кар’єрного зростання, а психологічною драмою про наслідки війни та небезпеку втечі від власного минулого.

Режисером і сценаристом фільму став кінознавець Станіслав Битюцький. «Місто» буде його дебютною повнометражною ігровою роботою. Для режисера це складний виклик, адже роман Підмогильного належить до ключових текстів українського модернізму і має численну аудиторію, яка добре знає оригінал. Команда відразу визначає проєкт саме як сучасну адаптацію, а не буквальне перенесення книжкового сюжету на екран. Такий підхід дає змогу зберегти психологічне ядро твору, змінивши історичні обставини, професію героя та мову міського життя.

Головну роль виконав Максим Рягін, відомий за серіалом «Кохання та полум’я». Його Степан має пройти складну трансформацію — від травмованого молодого чоловіка, який не почувається своїм у столиці, до впевненого представника музичної сцени. Водночас акторові необхідно показати, що за зовнішнім перетворенням залишається людина, для якої полон і війна не завершилися в момент фізичного звільнення.

У фільмі також зіграли Марія Ковальова, Яна Колодійчук, Анастасія Малахова, Акмал Гурєзов та інші актори. Продюсерами стали Дмитро Суханов і Валерія Сочивець. Суханов раніше працював над фільмами «Мої думки тихі» та «Медовий місяць», а в доробку Сочивець є картини «Ля Палісіада», «Із зав’язаними очима» і «Зарваниця». Їхня участь пов’язує новий проєкт із хвилею українського авторського кіно, яке поєднує локальні історії із ширшим осмисленням суспільних змін.

Особливе значення матиме образ Києва. У романі місто одночасно приваблює, випробовує і змінює героя. Сучасна столиця також постає простором контрастів: історичні вулиці сусідять із клубами й новими житловими кварталами, культурна активність — із воєнною небезпекою, відчуття свободи — з постійною присутністю втрати. Знімання на реальних локаціях дає можливість зафіксувати Київ середини 2020-х років не як абстрактну столицю, а як місто, що продовжує жити під час війни.

Нова версія «Міста» може стати розмовою про покоління молодих українців, чиє дорослішання збіглося з повномасштабним вторгненням. Вони будують кар’єри, закохуються, створюють музику й шукають власну ідентичність, водночас маючи досвід фронту, окупації, полону, втрати близьких або вимушеного переселення. Історія Степана Радченка дозволяє показати, як особиста амбіція співіснує з травмою та чи можливо почати нове життя, не визнавши того, що сталося раніше.

Після завершення знімального періоду картина переходить до монтажу, роботи зі звуком, музикою та інших етапів поствиробництва. До прем’єри у 2027 році команда має перетворити матеріал на цілісний портрет людини й міста, які намагаються жити далі, не маючи можливості повністю позбутися минулого.