Верховна Рада 14 липня підтримала відставку прем’єр-міністерки України Юлії Свириденко. За відповідне рішення проголосували 258 народних депутатів. Відповідно до Конституції, відставка очільниці Кабінету Міністрів автоматично означала відставку всього складу уряду. До формування нового Кабміну міністри продовжували виконувати свої повноваження, щоб не допустити перерви в роботі виконавчої влади під час війни.
Свириденко подала заяву до парламенту 13 липня — наступного дня після того, як президент Володимир Зеленський повідомив про намір оновити керівництво уряду та змінити політичну стратегію держави. Формально рішення про звільнення прем’єр-міністра належить до компетенції Верховної Ради, тому урядова ротація мала пройти через парламентське голосування. Профільний комітет рекомендував депутатам прийняти заяву, після чого її винесли до сесійної зали.
Юлія Свириденко очолила Кабінет Міністрів 17 липня 2025 року. До цього вона працювала першою віцепрем’єр-міністеркою — міністеркою економіки та брала участь у переговорах із міжнародними партнерами, залученні інвестицій і формуванні економічної політики воєнного часу. Її призначення відбувалося в межах попереднього масштабного перезавантаження виконавчої влади. На посаді прем’єрки вона перебувала майже рік.
Робота уряду Свириденко припала на період, коли держава одночасно фінансувала оборону, відновлювала пошкоджену енергетику, підтримувала соціальні видатки та продовжувала переговори щодо вступу до Європейського Союзу. Кабміну доводилося шукати додаткові ресурси для армії, домовлятися про міжнародну бюджетну допомогу, готувати країну до опалювального сезону та реагувати на наслідки російських атак. На цьому тлі зміна керівництва уряду стала не технічною кадровою перестановкою, а частиною ширшого перегляду системи управління.
За конституційною процедурою після рішення про відставку весь Кабінет Міністрів переходить у тимчасовий режим роботи. Це не означає, що міністерства припиняють діяльність або втрачають можливість ухвалювати необхідні рішення. Уряд, відставку якого прийняв парламент, продовжує здійснювати повноваження до початку роботи новосформованого Кабміну. Такий механізм забезпечує безперервність державного управління та не дозволяє виникнути вакууму відповідальності.
Ще до голосування одним із головних претендентів на посаду прем’єр-міністра називали Сергія Корецького, який із травня 2025 року очолював правління НАК «Нафтогаз України». Раніше він керував ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Укртатнафта», а до роботи в державному секторі мав досвід управління приватними компаніями. Народний депутат Ярослав Железняк повідомляв, що саме Корецький має найвищі шанси очолити новий уряд.
Подальші рішення парламенту підтвердили цей сценарій. 16 липня Верховна Рада призначила Сергія Корецького прем’єр-міністром України. Його кандидатуру підтримали 289 народних депутатів. Подання вніс президент за пропозицією парламентської фракції, яка має права коаліції. Того ж дня депутати проголосували за формування нового складу Кабінету Міністрів і звільнення урядовців, які перебували у відставці. Це рішення отримало 264 голоси.
Таким чином, перехідний період між двома урядами тривав лише два дні. Відставка Свириденко 14 липня запустила процедуру зміни Кабміну, а вже 16 липня парламент затвердив нового прем’єра та оновлений склад виконавчої влади. Швидкість ротації була особливо важливою в умовах воєнного стану, коли затягування кадрових процедур могло вплинути на бюджетні рішення, оборонні закупівлі, міжнародні переговори та підготовку енергетичної системи до наступної зими.
Призначення керівника «Нафтогазу» на чолі уряду може свідчити про посилення економічного й енергетичного напряму в роботі Кабміну. Корецький має досвід управління великими компаніями, пов’язаними з видобуванням нафти й газу, постачанням енергоресурсів та відновленням інфраструктури після російських ударів. Водночас посада прем’єра вимагає значно ширшої відповідальності: від координації оборонної економіки й соціальної політики до європейської інтеграції, роботи з регіонами та взаємодії з Верховною Радою.
Для нового уряду ключовими залишаються фінансування Сил оборони, стабільність бюджету, відбудова енергетичних об’єктів, підтримка бізнесу та виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами. Кабмін також має забезпечити проходження опалювального сезону, продовжити реформи, необхідні для вступу до ЄС, і зберегти керованість економіки на тлі тривалої війни. Саме за цими результатами оцінюватимуть доцільність чергового перезавантаження виконавчої влади.
Відставка Свириденко відбулася без тривалої політичної кризи, однак поставила питання про причини настільки швидкої зміни уряду, сформованого лише роком раніше. Офіційно кадрові рішення пояснювали необхідністю оновленої політичної стратегії. Водночас суспільство очікує не лише нових прізвищ, а й чіткого пояснення пріоритетів, відповідальності міністрів та показників, за якими можна буде оцінити ефективність нового Кабміну.
Для Юлії Свириденко завершення роботи на посаді прем’єр-міністерки не обов’язково означає вихід із державного управління. Президент повідомляв, що запропонував їй інший важливий напрям, пов’язаний із відносинами України з одним із ключових міжнародних партнерів. Остаточне рішення щодо її подальшої роботи має бути оформлене окремо.
Зміна уряду стала черговою великою кадровою ротацією за час повномасштабної війни. Її політичний сенс визначатиметься не самим фактом відставки, а тим, чи зможе нова команда швидше ухвалювати рішення, зміцнити економіку та забезпечити армію необхідними ресурсами. В умовах постійних російських атак будь-яке перезавантаження влади має оцінюватися передусім за здатністю державних інституцій працювати безперервно та давати практичний результат.
